Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 367/682/18-ц
провадження № 61-1063св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Всеукраїнська благодійна організація «Український фонд культури імені Бориса Олійника»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Савченка С. І.,
Мережко М. В., Верланова С. М., від 12 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що усічні 2018 року, перебуваючи в Печерському управлінні поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, дізналась від слідчого, що 20 грудня 2017 року її було звільнено із займаної посади головного бухгалтера за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - Кзпп України) через прогул без поважних причин.
Вважає своє звільнення незаконним і вчиненим з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки на момент звільнення перебувала на лікарняному відповідно до листка непрацездатності серія АДІ № 731210, виданого Комунальним закладом «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», а тому причини її невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом, а приписи статті 40 КЗпП України забороняють звільняти працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності. Голова правління фонду ОСОБА_2 був повідомлений про її тимчасову непрацездатність. Крім того вона виходила на роботу для закінчення невирішених робочих справ, зокрема виплати податків і заробітної плати. Вважає, щовідповідачем було порушено передбачену статтею 149 КЗпП України процедуру звільнення за прогул, оскільки до застосування дисциплінарного стягнення керівництво фонду не зажадало від неї письмових пояснень, з наказом про звільнення з роботи її ознайомлено не було та копія наказу їй не видавалась.
Зважаючи на викладене, позивач, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просила скасувати наказ відповідача про її звільнення з роботи; поновити її із 20 грудня 2017 року на посаді головного бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника»; стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2017 року та компенсацію за вимушений прогул за період із 28 грудня 2017 року по 05 червня 2019 року у розмірі
136 451,34 грн; постановити ухвалу, якою визнати дії голови правління відповідача ОСОБА_2 щодо її звільнення незаконними та направити відповідне подання до правоохоронних органів для вжиття заходів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною та скасовано частину 2 наказу № 6/12-к від 28 грудня 2017 року Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» про звільнення ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» із 28 грудня 2017 року.
Стягнуто із Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136 451,34 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем від ОСОБА_1 не відбиралися письмові пояснення для з`ясування обставин відсутність її на роботі, тому звільнення відбулось з порушенням норм трудового права. При обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» задоволено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував предмет спору, не з`ясував та не вказав у рішенні чи мав місце прогул з боку позивача, а якщо мав, то чи є поважні причини її відсутності на роботі.
З огляду на недоведеність ОСОБА_1 поважності причин відсутності на роботі у період із 04 грудня по 15 грудня 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про правомірність звільнення позивача за прогул без поважних причин та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того апеляційний суд врахував, що позивач взагалі не надала доказів на підтвердження поважності причин своєї відсутності на роботі 04 грудня 2017 року, що само по собі є підставою для її звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду
від 12 грудня 2019 року та залишити в силі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 липня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах
є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Ірпінського міського суду Київської області.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд мав встановити факт допуску її до виконання трудових обов`язків після 20 та
28 грудня 2017 року і в січні 2018 року, що свідчить про фактичне поновлення на роботі.
ОСОБА_1 зазначає, що її звільнення 20 грудня 2017 року є незаконним, оскільки вона із 18 по 27 грудня 2018 року перебувала на лікуванні, а скасування цього наказу з постановленням нового наказу про її звільнення 28 грудня 2017 року в зв`язку з прогулом із 04 по 15 грудня 2017 року є також незаконним, оскільки вона із 05 грудня 2017 року доглядала за хворою дитиною та була тимчасово звільнена від роботи.
Вважає, що факт прогулу відсутній, оскільки відповідач не знайомив її з розпорядком робочого дня, посадовою інструкцією, колективним договором, а надані відповідачем акти про її відсутність на роботі не містять дати їх складання.
Звертає увагу на те, що роботодавцем всупереч приписів статті 149
КЗпП України не було запропоновано їй надати письмові пояснення щодо відсутності на роботі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Всеукраїнська благодійна організація «Український фонд культури імені Бориса Олійника» подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера у Всеукраїнській благодійній організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника».
Наказом Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» № 6/12-к від 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з 28 грудня 2017 року із займаної