Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 357/695/19
провадження № 61-23101 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: голова Білоцерківської міської ради Київської області Дикий Геннадій Анатолійович, Білоцерківська міська рада Київської області,
третя особа - комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа», Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Заришняк Г. М., Ігнатченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А., Білоцерківської міської ради Київської області, третя особа - комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа» (далі - КП «Білоцерківтепломережа»), про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 16 січня 2018 року між Білоцерківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади міста, в особі Білоцерківського міського голови Дикого Г. А. та ним було укладено контракт № 48, за умовами якого він був призначений на посаду директора КП «Білоцерківтепломережа» терміном з 16 січня 2018 року до 16 січня 2021 року.
Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ вирішено достроково припинити контракт від 16 січня 2018 року № 48 з ним, як директором КП «Білоцерківтепломережа», на підставі підпункту в) пункту 6.6., пункту 6.2. розділу 6 контракту, пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Розпорядженням голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А. від 21 грудня 2018 року № 398-к його було звільнено з роботи з 21 грудня 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ з підстав, передбачених контрактом.
Вважав своє звільнення з роботи незаконним та таким, що здійснено з порушення трудового законодавства, оскільки не обґрунтовано підстави його звільнення, при відсутності його вини, воно відбулось з порушенням процедури, передбаченої КЗпП України. Крім того, звільнення відбулось під час його тимчасової непрацездатності. Унаслідок вищевказаних протиправних дій відповідачів йому завдано моральної шкоди.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської області від 21 грудня 2018 року № 398-к про його звільнення з роботи визнати незаконним і скасувати, поновити його на роботі на посаді директора КП «Білоцерківтепломережа», стягнути з КП «Білоцерківтепломережа»середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, стягнути з Білоцерківської міської ради Київської областіморальну шкоду у розмірі 100 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2019 року у складі судді Кошель Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підставою припинення контракту з позивачем до закінчення терміну його дії відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України є невиконання ним, як директором КП «Білоцерківтепломережа», умов передбачених підпунктом в) пункту 6.2. розділу 6 контракту, а саме ним не було забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства за листопад 2018 року на загальну суму 1 655 900 грн.
Посилання позивача на його непрацездатність у період з 03 грудня 2018 року по 22 січня 2019 року, унаслідок чого відсутня його вина у порушенні строків виплати заробітної плати за листопад 2018 року, лише частково обґрунтовані, оскільки порушення виплати заробітної плати за першу половину листопада 2018 року на суму 566 880 грн 17 коп. відбулося саме за його безпосереднім керівництвом. Таким чином, позивача правомірно звільнено з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Рішення про дострокове припинення контракту з ОСОБА_1 приймав колегіальний орган - Білоцерківська міська рада Київської області у межах своїх повноважень, передбачених статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської областівід 21 грудня 2018 року № 398-к про звільнення позивача з роботи, яке оскаржував останній, не є самостійним рішенням міського голови, а винесено на забезпечення виконання рішення органу місцевого самоврядування Білоцерківської міської ради Київської області.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано розпорядження Білоцерківського міського голови від 21 грудня 2018 року № 398-к «Про звільнення директора комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа» ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП «Білоцерківтепломережа».
Стягнуто з КП «Білоцерківтепломережа» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 22 грудня 2018 року до 04 грудня 2019 року у розмірі 170 946 грн 60 коп. Стягнуто з КП «Білоцерківтепломережа» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не допускалося систематичного порушення виплати авансових платежів чи заробітної плати працівникам комунального підприємства, відповідачами належними доказами не доведено його вину в існуванні заборгованості по заробітній платі. Положення частини третьої статті 40 КЗпП України поширюються на усі трудові правовідносини. Таким чином, звільнення позивача на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось з порушенням вищевказаних положень трудового законодавства, оскільки його звільнено з роботи під час тимчасової непрацездатності. При цьому суд застосував Рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018(6960/18) за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України.
Вищевказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, розмір якої визначено з урахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі КП «Білоцерківтепломережа» просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі Білоцерківська міська рада Київської областіпросить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року, 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 357/695/19 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
У січня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2020 року зазначену справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга КП «Білоцерківтепломережа»мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно стягнув з КП «Білоцерківтепломережа» на користь позивача моральну шкоду, оскільки останнім такі вимоги було заявлено до Білоцерківської міської ради Київської області. Підставою звільнення позивача з роботи було не систематичне невиконання своїх трудових обов`язків, а невиконання ним зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам, тобто порушення умов контракту.
Розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської області від 21 грудня 2018 року № 398-к про звільнення позивача з роботи не є самостійним рішенням міського голови, а винесено на забезпечення виконання рішення органу місцевого самоврядування Білоцерківської міської ради Київської області, яке ОСОБА_1 не оскаржувалося.
Касаційна скарга Білоцерківської міської ради Київської області мотивована тим, що оскаржуване позивачем розпорядження голови Білоцерківської міської ради Київської областівід 21 грудня 2018 року № 398-к про його звільнення винесено на підставі рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ, яке останнім не оскаржувалося. Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Позивачем, як директором КП «Білоцерківтепломережа», не було забезпечено своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства за листопад 2018 року чим порушено умови укладеного з ним контракту, тому його звільнення відбулось згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.
Звільнення позивача у період тимчасової непрацездатності не є порушенням положень частини третьої статті 40 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тобто з підстав, передбачених контрактом, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тому частина третя статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються, що узгоджується з відповідною правовою позицією Верховного Суду України.
Відзив на касаційні скарги не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 січня 2018 року між Білоцерківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади міста, в особі Білоцерківського міського голови Дикого Г. А., та ОСОБА_1 укладено контракт № 48, за умовами якого останній був призначений на посаду директора КП «Білоцерківтепломережа» терміном з 16 січня 2018 року до 16 січня 2021 року.
Заробітна плата за другу половину листопада 2018 року була виплачена працівникам КП «Білоцерківтепломережа» трьома частинами 03 грудня 2018 року, 07 грудня 2018 року та 13 грудня 2018 року. Станом на 08 грудня 2018 року заборгованість по заробітній платі за листопад 2018 року складала 1 655 929,88 грн (а.с. 58-81, т. 2).
Відповідно до листка непрацездатності ОСОБА_1 з 03 грудня 2018 року перебував на лікарняному, а з 23 січня 2019 року останньому зазначено стати до роботи (а.с. 235, т. 1).
Рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ вирішено достроково припинити контракт від 16 січня 2018 року № 48 з ОСОБА_1 , директором КП «Білоцерківтепломережа», на підставі підпункту в) пункту 6.6., пункту 6.2. розділу 6 контракту, пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України, статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (а.с. 31, т. 1).
Розпорядженням голови Білоцерківської міської ради Київської області Дикого Г. А. від 21 грудня 2018 року № 398-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 21 грудня 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України та рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 20 грудня 2018 року № 3186-62-УІІ з підстав, передбачених контрактом (а.с. 26, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги комунального підприємства Білоцерківської міської ради Київської області «Білоцерківтепломережа», Білоцерківської міської ради Київської областіпідлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, дру