Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 578/715/19-ц
провадження № 61-12278св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Зерне»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сокол Тетяна Петрівна,
представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - адвокат Кравченко Павло Андрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - адвоката Кравченка Павла Андрійовича, на постанову Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Ткачук С. С., Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Зерне» (далі - ТОВ «Зерне») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Сокол Т. П. про право користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарських потреб.
Позовна заява мотивована тим, що з 14квітня 2011 року земельна ділянка за кадастровим номером 5922385400:08:003:0191 (площею 3,9349 га) була передана ОСОБА_5 в оренду сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Думівське» (далі - СТОВ «Думівське»), назву якого змінено на ТОВ «Зерне», строком на 15 років за договором оренди землі, зареєстрованим у відділі Держкомзему у Краснопільському районі Сумської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2012 року за № 592238544000317. Вказаний договір оренди земельної ділянки в порядку статей 31-32 Закону України «Про оренду землі» не припинявся та не розривався. Однак під час дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як співвласниками вказаної земельної ділянки у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , 19 листопада 2018 року укладено з ФОП ОСОБА_4 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) за № 65 строком на 49 років. Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сокол Т. П., як державним реєстратором прав, не було перевірено документи на предмет наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав на підставі пункту 5 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вже було зареєстроване право на земельну ділянку за договором оренди та зареєстровано вказаний договір емфітевзису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зазначений договір порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Зерне», оскільки укладений до закінчення строку дії договору оренди від 14 квітня 2011 року, тому не відповідає вимогам чинного законодавства.
Ураховуючи викладене, ТОВ «Зерне» просило суд визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 19 листопада 2018 року № 65 кадастровий номер земельної ділянки 5922385400:08:003:0191, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2020 року у складі судді Басової В. І. у задоволенні позовних вимог ТОВ «Зерне» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладання між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 договору емфітевзису, тобто станом на 19 листопада 2018 року, у СТОВ «Думівське» було відсутнє право користування спірною земельною ділянкою, а у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відсутні відповідні зобов`язання за договором оренди від 14 квітня 2011 року, оскільки сторони цього договору не набули цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення під час укладення договору, тому що акт приймання-передачі до договору оренди землі від 14 квітня 2011 року не містить дати його підписання сторонами та кадастрового номеру земельної ділянки, а площа переданої в оренду земельної ділянки, що зазначена в акті, не відповідає площі земельної ділянки, що зазначена в договорі оренди. Крім того, на момент державної реєстрації договору оренди землі від 14 квітня 2011 року ОСОБА_5 померла і фактично не могла підписати вказаний акт, тому цей договір не набрав чинності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Зерне» задоволено.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 21 січня 2020 року скасовано. Позов ТОВ «Зерне» задоволено.
Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 19 листопада 2018 року № 65, кадастровий номер земельної ділянки 5922385400:08:003:0191, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав від 26 листопада 2018 року № 44241222, номер запису про інше речове право № 29100494.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ «Зерне» по 1 200,63 грн з кожного на відшкодування понесених ним витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційний перегляд справи.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом не встановлено обставин нікчемності (недійсності в силу закону) договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2011 року, а в матеріалах справи відсутні відомості щодо визнання вказаного договору недійсним за рішенням суду, тому суд дійшов висновку про його правомірність, а, відтак, і обов`язковість для ТОВ «Зерне» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , як спадкоємців ОСОБА_5 , до яких перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за укладеним ним договором оренди землі від 14 квітня 2011 року.
На час укладання між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 19 листопада 2018 року між ТОВ «Зерне» та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 діяли договірні відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки, що є предметом договору емфітевзису, укладеного з ФОП ОСОБА_4 . При цьому відповідачам було відомо про існування договору оренди землі, укладеного відносно спірної земельної ділянки 14 квітня 2011 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Зерне», про обмеження. Одна й та сама ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди та емфітевзису за двома різними договорами, укладеними з різними особами.
Таким чином, спірний договір оренди був укладений та підписаний орендодавцем за його життя, виконувався сторонами, а його державна реєстрація після смерті власника земельної ділянки не свідчить про його неукладеність. Крім того, умовами цього договору не передбачено припинення оренди у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку. Договір оренди землі продовжує діяти, виконується, а 14 листопада 2019 року сторонами цього договору укладено додатковий договір з фактичним орендодавцем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року представник ФОП ОСОБА_4 - адвокат Кравченко П. А., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає те, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 704/1551/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Власники земельної ділянки судове рішення не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 578/715/19-ц з Краснопільського районного суду Сумської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року справу за позовом ТОВ «Зерне» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Сокол Т. П. про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарських потреб призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17-ц (провадження № 14-338цс19) щодо моменту виникнення цивільних прав та обов`язків при укладанні договорів, які підлягають державній реєстрації, а саме цивільні права та обов`язки щодо оренди земельної ділянки виникають не раніше державної реєстрації відповідного договору оренди земельної ділянки.
Також постанова апеляційного суду не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування доктрини venirecontra factumproprium (заборони суперечливої поведінки), послідовно сформульованій у відповідних постановах Верховного Суду.
Таким чином, задоволення позову TOB «Зерне» є неможливим, зокрема з тих причин, що судовому захисту в цьому випадку підлягатимуть незаконні права та незаконні інтереси, оскільки позивач був стороною договору, який не мав права укладати в силу чинності іншого договору щодо оренди цієї самої земельної ділянки («подвійна реєстрація» була допущена саме ним).
При цьому заявник просив касаційний суд врахувати, що предметом додаткової угоди від 14 листопада 2019 року є оренда іншої, ніж спірна, земельної ділянки з іншим кадастровим номером, а саме в додатковій угоді від 14 листопада 2019 року зазначена земельна ділянка з кадастровим номером 59247829:08:003:0191, а спірна земельна ділянка має кадастровий номер 5922385400:08:003:0191.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 03 грудня 2019 року № 29-18-0.2-7658/2-19 між ОСОБА_5 та СФГ «Урожай» було зареєстровано договір оренди на земельну ділянку площею 3,9349 га з кадастровим номером 5922385400:08:003:0191 від 20 липня 2009 року, який було розірвано згідно з угодою від 20 квітня 2011 року (а. с. 225, т. 1).
14 квітня 2011 року між ОСОБА_5 та СТОВ «Думівське» укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_5 передала в оренду СТОВ «Думівське» земельну ділянку загальною площею 3,9349 га строком на 15 років. Орендну плату за користування земельною ділянкою встановлено в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1 575,09 грн (а. с. 7-9, т. 1).
Згідно з пунктами 18, 20 укладеного між сторонами договору оренди землі передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту відведення у 10 денний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.
Пунктом 40 договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендодавця переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.
Пунктом 43 договору оренди землі від 14 квітня 2011 року встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Відповідно до акта прийому-передачі в оренду земельної ділянки, який не містить дати його складення, ОСОБА_5 передає СТОВ «Думівське» земельну ділянку площею 0,8966 га (а. с. 9, т. 1), однак розмір земельної ділянки, що є предметом договору оренди землі від 14 квітня 2011 року становить 3,9349 га.
Згідно з відомостями про видачу грошей за серпень 2011 року ОСОБА_5 виплачено позивачем грошову суму в розмірі 1 203,82 грн, а за вересень 2011 року - 70,00 грн (а. с. 10, 14, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
03 лютого 2012 року за № 592238544000317 зареєстровано договір оренди землівід 14 квітня 2011 року.
19 листопада 2018 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), за умовами якого ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надали ФОП ОСОБА_4 право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5922385400:08:003:0191 площею 3,9349 га (рілля). Строком на 70 років із платою за користування 51 000,00 грн (а. с. 79-82, т. 1).
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки, що надається в користування, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 передали в натурі ФОП ОСОБА_4 у користування земельну ділянку площею 3,9349 га. (а. с. 83, т. 1).
Відповідно до рішення єдиного учасника СТОВ «Думівське» від 16 квітня 2019 року СТОВ «Думівське» змінило назву на ТОВ «Зерне» (а. с. 21, т. 1).
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 травня 2019 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5922385400:08:003:0191 зареєстровано за ОСОБА_2 (1/3 частина), ОСОБА_1 (1/3 частина), ОСОБА_3 (1/3 частина) (а. с. 16-17, т. 1).
14 листопада 2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ «Зерне» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди землі від 14 квітня 2011 року, зареєстрованого 03 лютого 2012 року за № 592238544000317, який було укладено ОСОБА_5 за її життя. Відповідно до умов укладеної додаткової угоди змінено сторону орендодавця та визначено орендодавцями за договором від 14 квітня 2011 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Строк дії договору складає 15 років, до 14 листопада 2034 року, розмір орендної плати встановлено в розмірі не нижчому ніж 13 818,24 грн за рік (а. с. 28-29, т. 2). Відомості щодо державної реєстрації укладеної між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ «Зерне» додаткової угоди відсутні.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після підписання 14 листопада 2019 року додаткової угоди отримали від ТОВ «Зерне» орендну плату за договором оренди землі від 14 квітня 2011 року за 2012-2019 роки (а. с. 4-27, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права