Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 333/4352/18
провадження № 61-1828св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Фонд державного майна України, приватне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод», Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, приватне акціонерне товариство «Промавтоінвест»,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року у складі судді: Холода Р. С.,та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року
у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В. Полякова О. З.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Фонду державного майна України, АТ «Запорізький автомобілебудівний завод», Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, АТ «Промавтоінвест» про скасування реєстраційного посвідчення та визнання наймачем житлового приміщення.
Позов мотивований тим, що батькові позивача ОСОБА_2 видано ордер на службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 і укладений відповідний договір найму житлового приміщення, який станом на сьогодні не розірваний і є дійсним, оскільки у ньому не зазначено про строк дії. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 листопада 2014 року була заведена спадкова справа № 16/2014. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем батька. Позивач зареєстрована за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 побудований та введений в експлуатацію у 1979 році. Пізніше житловий будинок отримав правовий режим пожежного депо. Наказом Фонду державного майна № 436 від 10 квітня 1997 року «Про передачу у власність об`єктів нерухомості», до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, було включено будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок було передано ВАТ «АвтоЗАЗ». Наразі АТ «Запорізький автомобілебудівний завод» є правонаступником всіх прав і обов`язків ВАТ «АвтоЗАЗ». На першому поверсі будинку дійсно знаходиться пожежне депо. В наказі Фонду держмайна України № 436 від 10 квітня 1997 року зазначається, що в вищевказаному будинку знаходиться виключно пожежне депо. Про наявність житлових квартир, які знаходяться на другому поверсі не зазначається, що є грубою помилкою.
При зверненні позивача до представників АТ «Запорізький автомобілебудівний завод» останні стверджують, що квартира АДРЕСА_1 , є приватною власністю підприємства на підставі приватизації у 1997 році цілісного майнового комплексу підприємства та реєстраційного посвідчення від 20 липня 1998 року серії НОМЕР_1 , реєстровий номер 383. Згідно відповіді Запорізької міської ради від 04 травня 2012 року № 15-06/1933 Запорізькою міською радою не приймалося рішення про виключення даних приміщень з числа службових. В свою чергу, орендне підприємство «Запорізьке міжміське Бюро технічної інвентаризації» зареєструвало право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ЗАТ «Авто ЗАЗ-ДЕУ». Таким чином, квартира АДРЕСА_1 , на теперішній час є службовою, і, відповідно, її приватизація як частини цілісного майнового комплексу заводу « АвтоЗАЗ » була проведена неправомірно.
Про факт того, що право порушене, позивач разом із іншими мешканцями дізналися у 2012 році, коли отримали договір найму на спірне житлове приміщення, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 , як наймач, вже укладав такий самий договір. За захистом свого права позивач разом із іншими мешканцями звертались до Запорізького окружного адміністративного суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі № 808/4813/13-а було визнано неправомірним дії ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості у вигляді квартири № 1 загальною площею 73,3 кв. м та квартири № 3 загальною площею 49,59 кв.м, які входять до складу пожежного депо (літ. А-3), розташованих в АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року по справі № 808/4813/13-а апеляційну скаргу ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» було задоволено та скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі №808/4813/13-а. У подальшому, постановою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 808/4813/13-а, скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року по справі № 808/4813/13-а та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року по справі № 808/4813/13-а. Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що у даній справі спір пов`язаний як з реалізацією і захистом житлових прав громадян, зокрема права користування житлом і його приватизації, так і з вирішенням питання щодо правомірності набуття ВАТ (АТ) «АвтоЗАЗ» права власності на нерухоме майно, тобто із цивільним правом. Колегія суддів дійшла до висновку, що цей спір є приватноправовим і не пов`язаним із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
визнати неправомірним та скасувати наказ Фонду державного майна України № 436 від 10 квітня 1997 року «Про передачу у власність об`єктів нерухомості»;
визнати неправомірними дії ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо реєстрації права власності на об`єкти нерухомості у вигляді квартири № 1 загальною площею 73,3 кв.м, яке входять до складу пожежного депо (літ. А-3) інвентаризаційний № 310, розташованого в АДРЕСА_1 та скасувати реєстраційне посвідчення від 20 липня 1998 року, серії НОМЕР_1, записане у реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 383;
визнати ОСОБА_1 , наймачем службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 серпня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між «ХРП «АвтоЗАЗ жилье» ЗАТ «АвтоЗАЗ» та ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , який вступив в силу з 01 вересня 2001 року. Зазначений договір взагалі не містить посилання на те, що зазначене приміщення є службовим, а отже ОСОБА_2 уклав договір найму як фізична особа, а не працівник підприємства. До позовної заяви ОСОБА_1 надано проекти договорів найму житлового приміщенні від імені АТ «Запорізький автомобілебудівний завод», де наймачем в 2012 році зазначено ОСОБА_2 , в 2014 році ОСОБА_1 , проте зазначені договори підписані не були. Докази, які б підтверджували пролонгацію договору найму відсутні. Усудовому засіданні та з наданих до суду документів неможливо встановити порушене право ОСОБА_1 в частині не визнання її наймачем з боку АТ «Запорізький автомобілебудівний завод», так як останнє самостійно пропонувало оформити договір найму житлового приміщення. З урахуванням зазначеного судом першої інстанції зроблено висновок, що вимоги позивача ОСОБА_1 є недоведеними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції вказав, що враховуючи висновки про необґрунтованість позовних вимог, суд відмовляє по суті у задоволенні позову ОСОБА_1 , а не через сплив позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне житло не відноситься до комунального чи державного житлового фонду, не підлягало приватизації та право позивача на проживання у спірному приміщенні не оспорюється, вона постійно проживає у ньому. Спірні питання щодо розбіжності сторін у визначенні умов договору найму, на які посилається позивач, можуть бути врегульовані сторонами при укладенні договору найму, а у разі недосягнення згоди шляхом вирішення відповідного позову. Питання про позбавлення позивачки права на проживання ними не ставиться, навпаки, АТ «Запорізький автомобілебудівний завод», неодноразово пропонувало позивачці оформити відповідний договір найму житлового приміщення.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що Фонд державного майна не мав права передавати у власність акціонерного товариства при приватизації державного підприємства «Запорізький автомобільний завод» спірну службову квартиру, яка була включена до державного житлового фонду, відповідно до рішення Виконавчого комітету народних депутатів Запорізької міської ради № 198 від 14 червня 1979 року. Апеляційний суд всупереч матеріалам справи та норм матеріального права прийшов до висновку, що спірна квартира не є службовою. В мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд безпідставно, з порушенням процесуальних норм права, прийшов до висновку та встановив, що сплив позовної давності для звернення позивачкою за захистом своїх прав, що є підставою для відмови у позові. Суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду у справі № 808/4813/13-а, який зазначив що вказаний предмет спору стосується житлових прав позивачки та її права підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.
У лютому 2020 року Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що рішення судів є законними та обгрунтованими, позивач не має права користування спірною квартирою відповідно до законодавства, а договір найму житлового приміщення не може вважатись укладеним на невизначений строк.
У лютому 2020 року АТ «Запорізький автомобілебудівний завод» подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Станковою Г. Ф. , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що з моменту смерті ОСОБА_2 позивач мешкає у спірній квартирі, проте договір найму житлового приміщення з АТ «Запорізький автомобілебудівний завод», як власником, укладати не бажає. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спірне житло не відноситься до комунального чи державного житлового фонду, не підлягало приватизації з боку його мешканців, а право позивача на проживання у спірному приміщенні відповідачем не оспорюється. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
У лютому 2020 року АТ «Промавтоінвест» подало відзив на касаційну скаргу в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що судами правильно встановлена недоведеність та безпідставність позовних вимог позивача про визнання наймачем житлового приміщення. Право позивача на проживання у спірному приміщенні не оспорюється, вона постійно проживає у ньому. Під час розгляду справи судом першої інстанції не встановлено порушення прав позивача.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Закон