ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2020 року
Київ
справа №280/1853/19
адміністративне провадження №К/9901/33362/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №280/1853/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (суддя Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Мельник В.В., судді: Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.),
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (далі за текстом - позивач, ТОВ «ТК «Спецзапчасть») звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA112000/2019/000019/2 від 4 квітня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2019/00335 від 4 квітня 2019 року.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що при митному оформленні товарів позивач в повному обсязі надав документи, що підтверджують митну вартість товару, а під час проведення консультацій - додаткові документи, які усунули встановлену митним органом розбіжність. Будь-які обмеження, передбачені частинами першою та другою статті 58 МК України, щодо застосування основного методу визначення митної вартості імпортованих товарів за ціною договору (контракту) були відсутні. Водночас, відповідач відкоригував заявлену позивачем митну вартість та безпідставно застосував при цьому резервний метод визначення митної вартості.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 10 грудня 2018 року між позивачем та HEBEI SAYOUZI MACHINERY CO., LTD, Китай укладено контракт №18SM121001 (далі - Контракт), предметом якого є придбання товару - запасних частин до інженерних машин згідно з специфікаціями, які є невід`ємними частинами Контракту.
Відповідно до специфікації №1 від 10 грудня 2018 року до Контракту продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти партію товару загальною вартістю 63426,65 дол. США.
Для митного оформлення товарів за даним Контрактом 2 квітня 2019 року позивач сформував та направив засобами електронного зв`язку до Митниці митну декларацію №UA112080/2019/010733, у якій визначив митну вартість імпортованих товарів на рівні 63426,65 дол. США, та витрати на транспортування на рівні 39933,00 грн.
Разом з митною декларацією позивач до митного оформлення подав такі документи: Контракт та додаток до нього; специфікацію № 1 від 10 грудня 2018 року; проформу-інвойс № 18SM121001 від 10 грудня 2018 року; комерційний інвойс № 18SM121001 від 10 грудня 2018 року; коносамент № TXG52711 від 4 лютого 2019 року; пакувальний лист № 18SM121001 від 10 січня 2019 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 462458 від 1 квітня 2019 року; витяги-повідомлення SWIFT №325456050 від 14 грудня 2018 року на суму 12685,33 дол. США, №326677657 від 8 січня 2019 року на суму 19028,00 дол. США, №329053957 від 19 лютого 2019 року на суму 31713,32 дол. США; договір транспортно-експедиторського обслуговування № 8611 від 29 серпня 2016 року; рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиторських послуг № LS-4189078 від 28 березня 2019 року; довідку про транспортні витрати № 301274 від 28 березня 2019 року; лист ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» № 21-09/217 від 11 березня 2019 року; лист № 03.0403-19 від 4 березня 2019 року із зазначенням технічних відомостей про товари.
Під час проведення контролю та перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару митний орган дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:
- в порушення пунктів 2, 3 постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (далі - Положення №216) до митного оформлення надано лише копії витягів-повідомлень SWIFT щодо операцій з переказу коштів;
- відповідно до пункту 4 договору перевезення від 29 серпня 2016 року № 8611 послуги по перевезенню вантажу морським транспортом (фрахт) та супутні витрати пов`язані с перевезенням, сплачуються впродовж 3 календарних днів від дати вивантаження вантажу з борту судна призначення. Водночас, декларантом не надані до митного оформлення платіжні документи щодо перевезення вантажу, які підтверджують складову митної вартості - транспортні витрати.
- у рахунку-фактурі на перевезення від 28 березня 2019 року № LS- 4189078 зазначені інші реквізити договору перевезення, а саме від 29 вересня 2016 року № А-0929-1, тоді як до митного оформлення подано договір перевезення від 29 серпня 2016 року №8611;
- наявні підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ з огляду на наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості аналогічних товарів.
4 квітня 2019 року декларанту направлено електронне повідомлення, у якому вказано про вищезазначені розбіжності та сумніви митного органу, а також зобов`язано декларанта надати наступні додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи - за бажанням.
Листом від 4 квітня 2019 року №0404/9 позивач подав до митного органу відповідні пояснення та додаткові документи, а саме: платіжні доручення в іноземній валюті від 12 грудня 2018 року №153, від 3 січня 2019 року №161, від 15 лютого 2019 року №177; виписку з бухгалтерської документації ТОВ «ТК «Спецзапчасть» від 2 квітня 2019 року №0204/8; виписку по рахунку № НОМЕР_1 у AT «ПроКредитБанк» за 14 грудня 2018 року, 3 січня 2019 року, 18 лютого 2019 року; заяви про купівлю іноземної валюти від 12 грудня 2018 року № 153, від 3 січня 2019 року № 161; оборотно-сальдові відомості по рахунку 3712 за 14 грудня 2018 року, 8 січня 2019 року, 18 лютого 2019 року; прайс-лист Hebei Sayouzi Machinery Co., Ltd. від 1 грудня 2018 року; висновок Запорізької ТПП від 1 квітня 2019 року № ОИ-4693; листи Hebei Sayouzi Machinery Co., Ltd. від 2 січня 2019 року, від 22 січня 2019 року та від 14 лютого 2019 року; декларацію країни відправлення від 31 січня 2019 року № 021720190000052503; лист ТОВ «Ламан Шиппинг» від 4 квітня 2019 року № 301274 про допущену помилку в рахунку-фактурі щодо номеру та дати договору; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 28 березня 2019 року № LS-4189078.
За результатами дослідження додатково поданих документів відповідач виявив наступне:
1) висновок Запорізької торгово-промислової палати (далі - Запорізька ТПП) від 1 квітня 2019 року № ОИ-4693 не дає можливості упевнитись у «дійсній вартості» задекларованого товару, тому як у даному висновку при здійсненні цінової експертизи товару не наведено аналіз цінової політики інших виробників продукції, що не дає можливості співставити вартість зазначеного товару з вартістю ідентичних/подібних (аналогічних) товарів інших виробників;
2) надана додатково копія митної декларації країни відправлення не відповідає вимогам статті 254 МК України.
Враховуючи викладене, митний орган дійшов висновку, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та виніс рішення про коригування митної вартості товару від 4 квітня 2019 року № UA112000/2019/000019/2 із застосуванням другорядного (резервного) методу на підставі наявної інформації щодо раніше визнаних митних вартостей аналогічних товарів.
У митному оформленні митної декларації № UA112080/2019/010733 від 2 квітня 2019 року було відмовлено, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA112080/2019/00335 від 4 квітня 2019 року. Товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 5 квітня 2019 року №UA112080/2019/011020 зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що виявлена митним органом розбіжність в частині посилань у рахунку-фактурі на реквізити договору транспортно-експедиторського обслуговування була усунута шляхом надання додаткових документів, проте, рішення про коригування митної вартості не містить будь-якої оцінки такого усунення. Натомість, в оскарженому рішенні Митниця зазначила про недоліки інших додатково поданих позивачем документів, хоча останні не зазначались при обґрунтуванні митними органом сумнівів щодо правильності митної вартості товару.
Окремо суди попередніх інстанцій звернули увагу на порушення Митницею норм права при здійсненні коригування заявленої митної вартості із застосуванням другорядних методів, що виявилось у використанні інформації про митну вартість товарів за митними деклараціями, у яких умови поставки товару суттєво відрізняються від передбачених Контрактом.
Не погодившись з судовими рішеннями, Запорізька митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 10 квітня 2012 року (справа №21-52а12) та Верховного Суду від 30 січня 2018 року (справа №804/16980/14), відповідно до яких митний орган має право вимагати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної декларантом митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатись виконанням вимог митниці.
Скаржник не погоджується із твердженням суду першої інстанції, що митний орган має витребовувати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. За позицією відповідача, з приписів частин третьої та шостої статті 53 МК України слідує, що чинне законодавство встановлює перелік документів, які може витребувати митниця, а декларант повинен їх надати. Інші документи надаються на власний розсуд декларанта. Водночас, у цій справі позивач не в повному обсязі надав додаткові документи, а надані документи не підтверджували заявлену митну вартість.
Митниця також не згодна з висновками судів про прийнятність наданих позивачем документів - копій витягів-повідомлень SWIFT, в якості підтвердження оплати товару. За позицією скаржника, Положення №216 визначає банківським платіжним документом саме платіжне доручення. При цьому відповідні платіжні доручення були в наявності у позивача станом на час подання товару до митного оформлення, проте не були надані митному органу. Відтак, відповідач обґрунтовано вказав на наявність розбіжностей та витребував додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Зауважено, що як витяги-повідомлення SWIFT, так і додатково надані платіжні доручення не містили реквізитів електронного цифрового підпису всупереч вимог пункту 2.1 Положення №216 та пунктів 5, 15 Положення про застосування електронного цифрового підпису в банківській системі України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2017 року №78 (далі - Постанова №78), хоча позивач обслуговується в АТ «ПроКредит Банк» за допомогою системи електронного банкінгу.
Відповідач вважає хибними висновки судів попередніх інстанцій про необов`язковість надання платіжних документів на оплату транспортних витрат, враховуючи вимоги визначеної сторонами у Контракті умови поставки - FOB Xingang (Tianjin), Китай.
Відповідно до вимог пункту 2 (а) статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митний орган при здійсненню контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитись, що заявлена декларантом митна вартість ґрунтується на «дійсній вартості». У постанові від 30 січня 2018 року (справа №804/16980/14) Верховний Суд вказав, що сумніви митниці щодо достовірності поданих декларантом документів можуть бути зумовлені, в тому числі і порівнянням рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Враховуючи наявну у відповідача інформацію щодо вищих рівнів митної вартості вже оформлених товарів, сумніви Митниці щодо «дійсної вартості» були обґрунтованими.
За позицією відповідача, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що у графі 33 оскарженого рішення про коригування митної вартості досить повно і обґрунтовано зазначено: чому заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана; використані джерела інформації; послідовність застосування методів визначення митної вартості.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошує, що митний орган може перевіряти правильність визначення саме числового значення складових митної вартості, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 5 червня 2018 року (справа №804/475/16). Проте, скаржник у касаційній скарзі не вказує, які саме документи не були надані декларантом та які числові значення заявленої митної вартості залишились непідтвердженими.
З приводу посилань скаржника на неправильне застосування судами Положення №216 позивач зазначає, що указаним нормативно-правовим актом врегульовано відносини суто між клієнтом та банком. Крім того, приписи останнього не поширюються на операції з використанням електронних платіжних засобів. При цьому з витягів-повідомлень SWIFT можливо ідентифікувати операцію за сторонами, підставою, датою, сумою тощо.
Витрати на транспортування товару були включені позивачем до складу митної вартості, що відповідачем не заперечується. Ненадання документів про оплату таких витрат зумовлене відсутністю такої станом на час подання товару до митного оформлення, про що Митниця була проінформована. Розбіжність щодо реквізитів договору на транспортно-експедиторське обслуговування, вказаних у рахунку-фактурі від 28 березня 2019 року № LS- 4189078 була усунута декларантом шляхом подання додаткових документів. На думку позивача, сумніви Митниці щодо змісту висновку Запорізької ТПП від 1 квітня 2019 року № ОИ-4693 жодним чином не пов`язані з числовим визначенням заявленої ТОВ «ТК «Спецзапчасть» митної вартості. При цьому позивач заперечує щодо застосування Митницею резервного методу визначення митної вартості як в частині не застосування перед цим попередніх методів, так і в частині визначення за ним вартості без врахування вартості аналогічних товарів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства У