ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2404/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2020
у справі №904/2404/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина"
до 1. Акціонерного товариства "ВТБ Банк", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко"
про визнання недійсним договору №4 від 20.12.2017 про внесення змін до іпотечного договору, посвідченого 12.06.2013,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад заяви про забезпечення доказів
1.1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" (далі - ТОВ "Укравтозапчастина") подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення доказів і просило суд вжити заходи забезпечення доказів.
2. Стислий виклад судових рішень у справі
2.1. 30 січня 2020 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області заяву ТОВ "Укравтозапчастина" про забезпечення доказів та додані до неї документи повернуто на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 111 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів, одним із видів яких є забезпечення доказів, судовий збір становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тоді як товариством не надано доказів сплати судового збору при поданні вказаної вище заяви.
2.2. 02 квітня 2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2020 у справі №904/2404/18 скасовано. Справу передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.
Скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами ГПК України передбачена сплата судового збору за подання заяви про забезпечення доказів у розмірі, встановленому законом, тоді як Законом України "Про судовий збір" не передбачена сплата судового збору за подання заяви про забезпечення доказів безпосередньо до господарського суду.
З урахування викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку є наявною юридична колізія, оскільки ГПК України встановлює порядок, за яким при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, тому тлумачення норми права повинно бути здійснене на користь особи, яка подає заяву про забезпечення доказів, адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил щодо порядку і розміру сплати судового збору, то саме на неї покладаються негативні наслідки неможливості застосування ч. 3 ст. 111 ГПК України.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. ТОВ "Салон-магазин "Алеко" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2020.
3.2. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частини 1, 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", ч. 10 ст. 11, ч. 3 ст. 111 ГПК України.
Так, на думку скаржника, ч. 3 ст. 111 ГПК України ГПК України містить пряму вимогу про сплату судового збору при поданні заяви про забезпечення доказів. Норми Закону України "Про судовий збір", які стосуються цивільного та адміністративного судочинства, містять вимоги щодо сплати судового збору при поданні заяви про забезпечення доказів, тому має бути застосований принцип аналогії закону. Ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Виключення з цього правила, визначені в ч. 2 цієї статті. І в цьому переліку відсутня заява про забезпечення доказів, тому має застосовуватись принцип аналогії права.
3.3. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2020 - без змін.
Позивач вважає, що Закон України "Про судовий збір" не встановлює ставку судового збору при поданні до господарського суду заяви про забезпечення доказів, тому позивач при поданні заяви про забезпечення доказів дійшов висновків, що законодавець не передбачив справляння судового збору при поданні в господарському суді заяви про забезпечення доказів.
Отже, на думку позивача, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, порушив ст. 111 ГПК України та неправильно застосував положення Закону України "Про судовий збір".
3.4. Відзив від АТ "ВТБ Банк" до Верховного Суду не надійшов.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. Щодо суті касаційної скарги
4.2.1. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення доказів у зв`язку з несплатою судового збору.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 111 ГПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
4.2.2. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Об`єктами справляння судового збору у ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, зокрема, позовні заяви та інші заяви, передбачені процесуальним законодавством; апеляційні і касаційні скарги на судові рішення, з