У Х В А Л А
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 420/3261/19
Провадження № 11-39заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула клопотання ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні справи за його позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, третя особа: прокуратура Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, третя особа: прокуратура Одеської області, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27 березня 2019 року № 96дп-19 "Про накладення на прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення", яким на позивача накладено стягнення у вигляді заборони строком на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня та на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2019 року цю справу передав до Верховного Суду як суду першої інстанції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 грудня
2019 року замінив відповідача у справі - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів на Третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 грудня
2019 року відмовив у задоволенні позову.
На це судове рішення позивач подав апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 січня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 25 березня 2020 року замінила Третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження її правонаступником - Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів та визнала її відповідачем у справі.
Велика Палата Верховного Суду здійснила підготовку справи до апеляційного розгляду та ухвалою від 13 червня 2020 року призначила її до розгляду у порядку письмового провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) - у зв`язку з відсутністю клопотань усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
До Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1, у якому позивач просить надати йому можливість прийняти участь у судових засіданнях у цій справі.
Відповідно до частини третьої статті 296 КАС апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Суд наголошує, що при поданні апеляційної скарги позивач не заявляв клопотання про апеляційний розгляд справи у судовому засіданні за його участі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення
від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany" ("Аксен проти Німеччини"), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Varela Assalino v. Portugal" ("Варела Ассаліно проти Португалії"), заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.