|
| |
|
|
|
УХВАЛА
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 1-20/2004
Провадження № 13-88зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Єленіної Ж. М.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І.,Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Димитровського міського суду Донецької області від 13 лютого 2004 року з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
ВСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Димитровського міського суду Донецької області від 13 лютого 2004 року ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК), і на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК остаточно визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 510 грн. В апеляційному порядку вирок не переглядався.
Ухвалою Верховного Суду України від 21 вересня 2004 року в задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовлено, а судове рішення залишено без зміни.
20 жовтня 2020 року заявник ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленим щодо нього вироком, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд вироку у зв`язку з встановленням рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ошурко проти України" від 08 вересня 2011 року порушення Україною статті 3 та пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Зокрема, заявник просить скасувати вирок Димитровського міського суду Донецької області від 13 лютого 2004 року щодо нього, врахувати зміст рішення ЄСПЛ у справі "Ошурко проти України" від 08 вересня 2011 року й констатовані порушення Конвенції. Звертає увагу на приховування судом факту втрати заявником зору (повна сліпота) на досудовому слідстві.
02 листопада 2020 року вказана заява з Верховного Суду України була передана на розгляд до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).
Перевіривши наведені у заяві доводи та долучені до неї матеріали, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
08 вересня 2011 року ЄСПЛ ухвалено остаточне рішення у справі "Ошурко проти України" (заява № 33108/05), в якому констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань щодо ОСОБА_1, а саме: порушення статті 3 Конвенції щодо поганого поводження, якому було піддано заявника під час тримання його під вартою, щодо відсутності адекватного та належного лікування та щодо процесуального аспекту у зв`язку з неадекватністю розслідувань, проведених національними органами влади за фактом поганого поводження із заявником; статті 5 Конвенції у зв`язку з затримкою звільнення заявника з-під варти. У зв`язку з цим ЄСПЛ ухвалив cтягнути з держави на користь заявника 21 000 євро на відшкодування моральної шкоди та 30 євро матеріальної шкоди.
Заяви ОСОБА_1 щодо порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ, визнані ЄСПЛ неприйнятним відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції й розцінені як явно необґрунтовані у значенні підпункту "а" пункту 3 статті 35 Конвенції.
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вказані судові рішення були предметом перегляду Верховним Судом України в порядку глави 32-1 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року). За наслідками розгляду Верховним Судом України було прийнято постанову від 23 квітня 2012 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування вироку Димитровського міського суду Донецької області та ухвали Верховного Суду України від 21 вересня 2004 року.