У Х В А Л А
3 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/276/20
Провадження № 11-359заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Переяславської міської ради (далі - Міськрада) на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі за позовом Міськради до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання постанови протиправною та нечинною в частині,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2020 року Міськрада звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до ВРУ, в якому просить:
- визнати протиправною та нечинною Постанову ВРУ від 17 липня 2020 року № 807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" в частині, що стосується інтересів позивача, а саме визнати протиправним та нечинним абзац 2 підпункту 10 пункту 1 про утворення у Київській області Бориспільського району (з адміністративним центром у місті Бориспіль) у складі територій Бориспільської міської, Вороньківської сільської, Гірської сільської, Дівичківської сільської, Золочівської сільської, Переяславської міської, Пристоличної сільської, Студениківської сільської, Ташанської сільської, Циблівської сільської, Яготинської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 жовтня 2020 року клопотання відповідача задовольнив та закрив провадження у справі.
26 жовтня 2020 року Міськрада подала апеляційну скаргу на згадану вище ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Положеннями частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Апеляційна скарга подана Міськрадоюу строк, установлений частиною першою статті 295 КАС, із дотриманням передбаченого статтею 297 КАС порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 296 цього Кодексу.
Підстав для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження немає.
З доповіді судді-доповідача вбачається, що виконано необхідні дії для підготовки справи до апеляційного розгляду, передбачені статтею 306 КАС. Потреби у проведенні додаткових підготовчих дій, як і перешкод для призначення справи до розгляду не встановлено.
Щодо заявленого Міськрадаю клопотання про розгляд справи за участю її представника слід зазначити таке.
Відповідно до частини третьої статті 311 КАС Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
З огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, на переконання Великої Палати Верховного Суду справа згідно з частиною третьою статті 311 КАС може бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду у порядку письмового провадження.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.