Постанова
іменем України
3 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 459/1540/20
провадження № 51-3962км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Гуменюка О.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 22 липня 2020 року про відмову у відкритті провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Червоноградський міський суд Львівської області ухвалою від 6 липня 2020 року у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140150000140, задовольнив клопотання прокурора та обрав обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
На цю ухвалу захисник Гуменюк О.Р. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 22 липня 2020 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника у зв`язку з тим, що її подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник Гуменюк О.Р. просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що під час підготовчого судового засідання обвинуваченому фактично продовжено обраний раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому висновок судді апеляційного суду, що це рішення не підлягає апеляційному оскарженню, не узгоджується з положеннями статей 8, 29, 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4-р/2019 (№ 3 -208/2018(2402/18) щодо неконституційності положень ч. 2 ст. 392 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. просила залишити судове рішення без зміни як законне, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції, що кореспондується з п. 2. 3. Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019.