Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 178/1423/19
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/493/20
Провадження № 51 - 3995 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Зленка О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040460000331 від 07 серпня
2019 року, щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Українка Криничанського району Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року за ст. 164 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,
за ст. 164 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - Тучі С.А. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від
11 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 164 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року та за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк
1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, будучи зобов`язаним на підставі рішення Заводського районного суду
м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 березня 2009 року сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, достовірно знаючи про такий обов`язок, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, у період часу з 01 червня 2018 року по 01 вересня 2019 року жодних виплат в рахунок сплати аліментів не зробив, участі у вихованні дитини не приймав та ніякої допомоги не надавав. Крім того, ОСОБА_1 офіційно працевлаштувався до ПрАТ "Дніровагонмаш", де з 18 вересня 2018 року по 01 червня 2019 року отримав заробітну плату в сумі 75 751 гривня 19 копійок, але за місцем роботи про свій обов`язок щодо сплати аліментів не повідомив, державного виконавця в установленому законом порядку не повідомив, тим самим вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати аліментів. У результаті таких дій з 01 червня 2018 року по 01 вересня 2019 року ОСОБА_1 допустив заборгованість зі сплати аліментів на суму 26 528 гривень 63 копійки.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення в період часу з 01 червня 2018 року по 01 вересня 2019 року, тобто його було закінчено в період іспитового строку за вироком Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року, а тому вважає, що остаточне покарання ОСОБА_1 судом призначено на підставі ст. 70 ч. 4 КК України неправильно, оскільки в такому випадку остаточне покарання призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків. Указує на те, що апеляційний суд в порушення вимог статей 370, 419 КПК України допустив формальний розгляд кримінального провадження, залишивши поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування ст. 70 ч. 4 КК України, безпідставно погодившись з висновками суду першої інстанції в цій частині.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ст. 164 ч. 1 КК України, а також призначене за цією нормою покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.