ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 362/4247/17
провадження № 51-10183км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Крет Г. Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Вараниці В. М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Кононенка С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Кононенка С. В. на вирок Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у кримінальному провадженні №12017110140000761 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Дружба Олевського району Житомирської області, жителя с. Хомутець Брусилівського району Житомирської області, та
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Умані Черкаської області,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2018 року визнано винуватими та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_2 на строк 3 роки;
- ОСОБА_1 на строк 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_1 до цього покарання частково приєднано невідбуту ним частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Районний суд установив, що у ніч на 24 травня 2017 року, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діючи повторно, за попередньою змовою проникли у приміщення господарської будівлі на території приватного домоволодіння на АДРЕСА_1, звідки таємно викрали електричний компресор "FORTE FL-50" вартістю 1875 грн, який належить потерпілому ОСОБА_3, спричинивши йому матеріальної шкоди.
При повторному перегляді вироку після скасування Верховним Судом ухвали Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року, Київський апеляційний суд 05 березня 2020 року скасував цей вирок у частині покарання визначеного засудженим та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_2 і ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до цього покарання частково приєднав ОСОБА_1 невідбуту ним частину покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 жовтня 2015 року та остаточно визначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість. На думку засудженого, вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370 і 420 КПК, оскільки обвинувальний акт не містить у собі посилання на обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів. Суть доводів касаційної скарги засудженого фактично зводиться до його незгоди з призначеним йому цим судом покаранням, яке він вважає надто суворим. Крім того зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIII від 26.11.2015) при ухваленні вироку не зарахував йому час перебування під вартою з 21 вересня по 13 листопада 2018 року і з 21 вересня 2019 року по 05 березня 2020 року.
Захисник Кононенко С. В. у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді через істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
На думку захисника, при перегляді вироку місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не дослідив повторно матеріали кримінального провадження за його клопотанням, які, як він вважає, свідчили про незаконність засудження його підзахисного. Вказує, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що при наявності конфлікту інтересів між засудженими ( ОСОБА_2 визнавав свою вину, а ОСОБА_1 категорично заперечував свою причетність до вчинення цього злочину) їхній захист у суді першої інстанції здійснював один захисник - адвокат Тимощук С. О. Також звертає увагу на те, що судове засідання було проведено без участі потерпілого ОСОБА_3, не повідомленого належним чином про апеляційний розгляд справи.
На переконання захисника, при ухваленні вироку апеляційний суд також не взяв до уваги того, що ОСОБА_2 вже тривалий час перебуває на волі, і в цей період не вчинив жодного кримінального правопорушення та позитивно характеризується за місцем роботи, що свідчить про те, що останній став на шлях виправлення.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Кононенко С. В. вимоги своїх касаційних скарг підтримали.
Прокурор виступив проти задоволення касаційних скарг і просив залишити вирок апеляційного суду в силі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи, наведені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора було скасовано через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м`якість, і призначено новий розгляд у цьому суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Так, предметом розгляду суду апеляційної інстанції була апеляційна скарга прокурора, який не оспорюючи правильності кваліфікації дій засуджених, вважав, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (ч. 5 ст. 72 КК) і, що призначене їм покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення та даним про їхні особи і є несправедливо м`яким.
Стороною захисту вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оспорювався.
При повторному перегляді справи судом апеляційної інстанції судовий процес здійснено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК.
Так, відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.