Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 308/10155/16-ц
провадження № 61-4827св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Хустська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 липня 2018 року у складі судді Придачук О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що 05 червня 2009 року набув чинності Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні", який запровадив заборону на зайняття та проведення грального бізнесу в Україні. У вересні 2009 року Державна податкова інспекція у Іршавському районі
(далі - ДПІ у Іршавському районі) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому обвинувачувала ОСОБА_1 у здійсненні діяльності в сфері грального бізнесу та просила застосувати фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 5 040 000, 00 грн. Додатково просила конфіскувати гральне обладнання, кошти у сумі 112, 00 грн та вжити заходи із забезпечення позову шляхом заборони позивачу здійснювати до закінчення розгляду справи та набрання законної сили судовим рішенням у цій справі відчуження належного йому майна, а також заборонити здійснювати видаткові операції на поточних рахунках. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у позові відповідачу у цій справі відмовлено повністю. Не погодившись із цим рішенням, ДПІ у Іршавському районі подала апеляційну скаргу і надалі звинувачувала позивача у здійсненні грального бізнесу та просила застосувати до нього штрафну санкцію у розмірі 5 040 000, 00 грн. 15 березня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні апеляційної скарги ДПІ в Іршавському районі та залишив без змін постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року. Отже, протягом більше ніж 6, 5 років державний орган обвинувачував ОСОБА_1 в судовому порядку у зайнятті гральним бізнесом та намагався накласти на нього штрафні санкції в розмірі 5 040 000, 00 грн. Зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що пред`явлення фінансових претензій у значних розмірах у адміністративних справа або у податкових спорах, навіть якщо воно прямо не віднесено до кримінального злочину, все одно прирівнюється до кримінального переслідування особи. Таким чином, позивач вважає, що має право на компенсацію за судове переслідування його державним органом за звинуваченням у зайнятті гральним бізнесом. Позивач вважає 900 000, 00 грн достатньою сумою компенсації за незаконне судове переслідування його за злочин, який він не вчиняв, протягом більш ніж 6, 5 років та спробою накласти на нього штрафні санкції у розмірі 5 040 000, 00 грн. Крім того, він та його сім`я хвилювалися протягом 6, 5 років через безпідставні звинувачення органу ДПІ, якою було порушено презумпцію невинуватості, яка гарантована позивачу статтею 62 Конституції України, статтею 17 КПК України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання компенсації у розмірі 1 000 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що матеріалами справи не встановлено будь-якої неправомірної чи незаконної поведінки ДПІ в Іршавському районі, позаяк звернення до суду з адміністративним позовом є правом особи та не може свідчити про незаконність такої поведінки. Відсутність ознаки неправомірності у поведінці відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування шкоди. Посилання ОСОБА_1 статті 1173, 1174 ЦК України є необґрунтованими, оскільки цими правилами передбачено відшкодування шкоди особі виключно у разі встановлення незаконності рішення, дії, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи. ОСОБА_1 не обґрунтував, в чому саме полягало спричинення йому моральних страждань.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2019 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на аналогічні доводи, зазначені у позовній заяві. Зокрема, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ він вважається такою особою, що зазнала кримінального переслідування. Оскільки таке переслідування визнано судом необґрунтованим, то на підставі
статей 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянином незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" має право на відшкодування шкоди. Також звертає увагу на порушення презумпції невинуватості, оскільки в адміністративному позові та апеляційній скарзі відповідач вжив терміни, якими прямо вказував на його вину у здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданих відзивах відповідачі просили відмовити у задоволенні касаційної скарги через її необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 вересня 2009 року ДПІ у Іршавському районі звернулася до адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про застосування та стягнення штрафних санкцій у сумі 5 040 000, 00 грн.
Згідно з постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року у задоволенні позову ДПІ в Іршавському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування та стягнення фінансової санкції у вигляді штрафу у сумі 5 040 000, 00 грн, конфіскації грального обладнання та перерахування коштів, одержаних від проведення азартних ігор, у сумі 112, 00 грн у дохід держави відмовлено.