Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 704/612/18
провадження № 61-6945св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Фролова О. Л. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку.
Позивач обґрунтовувала позов тим, що вона є власницею житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 . У цьому будинку з 1995 року разом з позивачем проживає її чоловік ОСОБА_2, шлюб з яким не зареєстрований, але його місце проживання зареєстроване у будинку позивача. Позивач посилається на те, що відповідач створює перешкоди у користуванні будинком, додаткові труднощі та матеріальні витрати. Відповідач не бере участі в утриманні будинку та не сплачує комунальні послуги, що завдає позивачу матеріальних збитків, при цьому звертатися про зняття з реєстрації місця проживання самостійно не бажає. Крім того, відповідач ображає, б`є позивача та вживає алкогольні напої. Таким чином, на цей час реєстрація відповідача в будинку створює перешкоди для позивача у користуванні своїм майном, тому позивач просить виселити відповідача з належного позивачу будинку, зняти відповідача з реєстрації в належному позивачу будинку.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 березня 2019 року, позов залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, керувався тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту систематичного порушення правил співжиття, що робить неможливим проживання позивача з відповідачем в одному будинку. Також судом враховано, що відповідач тривалий час постійно проживає в будинку позивача, зареєстрований за цим місцем проживання на законних підставах та не має іншого житла для проживання. Функції реєстрації та зняття з реєстрації фізичних осіб покладено виключно на органи реєстрації. При відмові відповідача знятися з реєстрації добровільно, його зняття з реєстрації можливе на підставі остаточного рішення суду. Питання зняття з реєстрації вирішується спеціально уповноваженим органом і не входить до компетенції суду, тобто, рішення суду є лише підставою для зняття з реєстрації.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у квітні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 116 ЖК Української РСР та не врахував, що відповідач систематично порушував правила співжиття, що робить неможливим для інших мешканців спільне проживання у спірному будинку. Відповідні обставини належним чином підтверджені позивачем, однак суд апеляційної інстанції внаслідок неналежної оцінки доказів дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позивач як власник має право вимагати усунення перешкод будь-яким способом, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про позбавлення права користування майном. Судом не враховано наведеного висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні скарги.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у квітні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Місце проживання позивача зареєстровано у АДРЕСА_1 .
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 30 квітня 2010 року, серія ЯК № 409669, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 2911 га, розташованої на АДРЕСА_1, призначеної для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з довідкою про склад сім`ї від 24 квітня 2018 року № 389 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1, до складу сім`ї входять: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - чоловік, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, - дочка, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, - дочка.
Судами встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано у АДРЕСА_1 з 20 лютого 1995 року.
Відповідно до інформації від 20 грудня 2018 року № 32 Комунального підприємства "Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" стосовно ОСОБА_2 відсутні будь-які відомості про зареєстроване речове право власності на нерухоме майно, у тому числі на житловий будинок.
Відповідно до довідки-характеристики від 12 вересня 2018 року № 822, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, за час проживання зарекомендував себе з позитивної сторони.
Згідно з висновком Тальнівського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 25 квітня 2018 року за фактом виникнення суперечки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що факти, викладені у повідомленні ОСОБА_1, знайшли своє підтвердження частково, в обставинах відсутні ознаки будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення.
Інші докази, що могли б слугувати підставою для застосування статті 116 ЖК Української РСР, позивачем не надані.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
За правилом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.