Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 756/6982/16-ц
провадження № 61-1417св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у справі у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просило стягнути солідарно із відповідачів на користь банку заборгованість у розмірі 13 203, 80 дол. США, що еквівалентно 332 735, 78 грн, та судові витрати.
Позивач обґрунтовував позов тим, що 26 лютого 2008 року банк уклав кредитний договір із ОСОБА_1, за умовами якого зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 14 101, 15 дол. США на термін до 25 лютого 2015 року, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлені кредитним договором. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором також було укладено договір поруки із ОСОБА_2 .
Всупереч умовам кредитного договору позичальником зобов`язання виконано не було і станом на 04 травня 2016 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 203, 80 дол. США, яка складається із 7 107, 81 дол. США заборгованості за кредитом, 971, 71 дол. США - заборгованості за процентами за користування кредитом, 175, 89 дол. США - заборгованості за комісією за користування кредитом, 4 310, 19 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору 9, 92 дол. США - фіксована частина, 628, 28 дол. США - процентна складова.
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 позов не визнала, звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати недійсним кредитно-заставний договір від 26 лютого 2008 року, укладений нею із ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", а також договір поруки від 06 грудня 2012 року, укладений ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК із ОСОБА_2, та застосувати наслідки недійсності кредитно-заставного договору.
Зустрічний позов обґрунтовувався тим, що під час укладення кредитного договору банк не надав позивачеві письмового повідомлення про особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови, не створив умови для споживача щодо попереднього ознайомлення зі своїми правами та умовами кредитування, а навпаки, переконав взяти валютний кредит, попри те, що транспортний засіб, з метою придбання якого брався кредит, оплачувався в гривнях. Також у оспорюваному договорі банк не навів детального розпису сукупної вартості кредиту за встановленою формою, визначивши лише базові показники, на підставі яких споживачеві неможливо при укладенні договору усвідомити весь обсяг взятого на себе обов`язку, графік платежів до спірного договору побудовано за методикою зменшення кредиту без детального розпису відповідно до зазначених вимог, що ускладнює його адекватне сприйняття споживачем; договір та додатки до нього не містять показників реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту; у складі кредиту договір передбачає надання частини кредиту у розмірі 1 068, 38 дол. США з метою оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік кредиту, але жодного обґрунтування зазначеної вартості банк не наводив. Зазначила, що банк не тільки не повідомив позивача про валютні ризики, а навпаки, не залишив альтернативи для обрання валюти кредиту, що мало негативні наслідки при виконанні зобов`язань. Договір купівлі-продажу з використанням банківського кредиту між позивачем та продавцем транспортного засобу укладено в гривнях, кошти з банку були також перераховані в гривнях. Це порушує права позивача на справедливі умови кредитного договору. Позивачеві під час укладення договору не було надано інформації щодо наявності у банку ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями. Крім того, вважала несправедливими відсутність транзитного рахунку в договорі, відсутність положень в договорі щодо зменшення процентної ставки у разі інфляційних процесів. На обґрунтування позиції посилалася на положення статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", статті 203 ЦК України.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено, стягнуто солідарно із відповідачів на користь банку борг у розмірі 13 203, 80 дол. США, що еквівалентно 332 735, 78 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 495, 52 грн із кожної. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір, забезпечений договором поруки, укладеним із ОСОБА_2, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, за яким у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 13 203, 80 дол. США, еквівалентна 332 735, 78 грн, яка підлягає солідарному стягненню із відповідачів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитно-заставного договору та договору поруки, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитно-заставний договір, укладений між сторонами, містить несправедливі умови, оскільки під час підписання договору позичальник мав реальну можливість ознайомитися з умовами договору і за умови непогодження з його положеннями відмовитися від його укладення. Під час підписання кредитного договору усі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить усі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано усіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому відсутні підстави стверджувати про невідповідність їхніх умов вимогам законодавства, з огляду на що підстави для визнання кредитного договору недійсним не встановлені.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції переглянуто у частині відмови у задоволенні зустрічного позову і залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що волевиявлення позичальника під час укладання кредитного договору було вільним, відповідало її інтересам, та було направлено на отримання кредиту для придбання автомобіля. Умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядку погашення кредиту, кількості платежів та їх періодичності, обсягу платежів на весь час дії договору, рахунку позичальника. Також судом враховано, що додаток № 1 до кредитного договору містить графік щомісячних платежів за весь період дії договору, і при наявності у графіку погашення суми погашення тіла кредиту та відсотків, розмір загальної вартості кредиту може бути визначений виходячи із зазначеної суми платежу та терміну погашення. Укладаючи спірний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також незмінюваність курсу гривні відносно до іноземних валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим позивачеві за зустрічним позовом.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди помилилися щодо підстав позову, у зв`язку з чим не встановили дійсні обставини справи. Так, підставою зустрічного позову було порушення банком порядку надання позивачеві інформації про умови отримання кредиту, що передувало укладенню 26 лютого 2008 року кредитно-заставного договору. Також сторона посилалася на інші несправедливі умови договору як додаткову підставу для визнання його недійсним, але суд помилково досліджував тільки сам договір на предмет наявності несправедливих умов, а не порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, які передують укладенню договору. Зазначила, що суд першої інстанції визнав, що під час підписання кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не виявлено підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства. Водночас укладення кредитного договору зі споживачем передбачає спеціальні вимоги, зокрема, дотримання механізму повідомлення про кредитні умови, сповіщення про валютні ризики тощо. Позивач не мала реальної можливості ознайомитися з умовами договору, як і будь-який пересічний позичальник через складність його правової та рекламної природи. Таким чином, суд проігнорував факт недотримання банком формальних вимог до роботи зі споживачами, не дослідив надані докази на підтвердження зловживання відповідачем своїм становищем, через що дійшов помилкових висновків стосовно обставин отримання кредиту позивачем. Суди зробили необґрунтовані висновки про можливість одночасного стягнення пені та штрафу. Також суди не врахували, що стягнення неустойки у розмірі 4 948, 39 дол. США є надмірним тягарем для боржника і таке стягнення не відповідає вимогам справедливості та добросовісності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року у частині первісного позову. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 .
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 лютого 2008 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю
"УкрАвтоЗАЗ-сервіс" уклали договір купівлі-продажу з використанням банківського кредиту № 214232-0617, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити автомобіль Chevrolet Lacetti, загальною вартістю 91 960, 00 грн. Умови оплати - 30 % вартості автомобіля (завдаток) сплачується покупцем протягом 2 банківських днів після укладення цього договору, після чого право власності на автомобіль переходить до покупця. Залишок 70 % вартості автомобіля покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання довідки-рахунку.
26 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" уклали кредитно-заставний договір № КІР0АК03392022, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених в цьому договорі, а позичальник зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.
06 грудня 2012 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою, зокрема змінено дату погашення кредиту на 30 грудня 2016 року, а також погоджено викласти графік погашення кредиту у новій редакції, згідно з якою позичальник зобов`язується надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж в період сплати) у сумі 222, 52 дол. США.
31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою, в якій просила переглянути умови за кредитним договором у зв`язку із економічною ситуацією та повернутися до попереднього графіка погашення кредиту, який закінчується 25 лютого 2015 року.