Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 404/1078/17
провадження 61-7380св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Калараша А. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 листопада 2018 року у складі судді Панфілової А. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача. Їх сім`я з трьох чоловік була взята на квартирний облік військової частини А 1575 Кіровоградського військового гарнізону, в якій ОСОБА_2 проходив військову службу.
Згідно з актом прийому-передачі квартир за адресою АДРЕСА_1 було передано начальнику Кіровоградської квартирно-екплуатаційної частини (далі - Кіровоградська КЕЧ), зокрема, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку розподілено на склад сім`ї (три особи) військовослужбовця ОСОБА_2, у якій з 04 лютого по 26 вересня 1997 року було зареєстровано місце їх проживання.
Передача житла сім`ям військовослужбовців оформлювалась рішенням житлової комісії військової частини А 0759 та договорами купівлі-продажу квартир між забудовником, Корпорацією "Інгул-Габбро" і членом сім`ї, на яку видавалась квартира.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 13 вересня 1996 року укладено між корпорацією "Інгул-Габбро" та ОСОБА_2 .
Оскільки квартира АДРЕСА_1 була надана сім`ї ОСОБА_2 безоплатно із житлового фонду Міністерства оборони України, тому сім`я мала право на безоплатну приватизацію цієї квартири згідно з нормами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а отже позивач мав право на безоплатне отримання у власність шляхом приватизації 1/3 частини цієї квартири.
У зв`язку з оформленням передачі даної квартири не за ордером, а за договором купівлі-продажу від 13 вересня 1996 року позивач був позбавлений права взяти участь у приватизації квартири. Також позивач був позбавлений права власності на 1/3 частину цієї квартири, оскільки він не був вказаний у договорі купівлі-продажу спірної квартири.
18 вересня 1997 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 продали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу і за отримані від продажу кошти придбали іншу квартиру АДРЕСА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 24 вересня 1997 року.
У вказаній квартирі позивач проживає до цього часу, та вважає, що внаслідок недобросовісного виконання його батьками своїх батьківських обов`язків та порушення порядку оформлення права власності на квартиру у 1996 році він позбавлений права бути серед числа співвласників цих квартир. Про порушення своїх прав він дізнався від своєї матері у 2016 році.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири від 13 вересня 1996 року; визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 солідарними покупцями за договором купівлі-продажу квартири від 24 вересня 1997 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_4 ; визнати за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_4 за кожним з них; внести до договору купівлі-продажу від 24 вересня 1997 року зміни - виключити пункт 9 та викласти пункт 8 цього договору в такій редакції: "8. Квартира є спільною частковою власністю у рівних частках (по 1/3 частині ) трьох співвласників - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира АДРЕСА_1 селища Нового м. Кіровограда набута ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, а тому не являлась об`єктом приватизації і не могла бути приватизована за участю позивача.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладення договору купівлі-продажу квартири від 13 вересня 1996 року без участі органу опіки та піклування не свідчить про його недійсність, оскільки положення, діючих на час укладення оспорюваного договору Кодексу України про шлюб та сім`ю та Цивільного кодексу УРСР не містили норм, які б зобов`язували батьків отримати попередню згоду органу опіки і піклування на укладення ними договору про придбання нерухомого майна, право на користування або право власності на яке може виникнути у їх дитини.
Також в постанові суду зазначено, що визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 13 вересня 1996 року в частині покупця не є ефективним способом захисту прав позивача так, як це не створює підстав для набуття ним права власності на частку в цьому майні, як за договором так і шляхом приватизації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не застосували положення Житлового кодексу Української РСР, Кодексу про шлюб та сім`ю України, Цивільного кодексу Української РСР, ЦК України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність 1/3 частини спірної квартири.
Також скаржник зазначає, що продавець за договором купівлі-продажу квартири від 13 вересня 1996 року Корпорація "Інгул- Габбро" не мала права продавати та передавати за договором купівлі-продажу відповідачу виділену йому у користування Кіровоградською квартирно-експлуатаційною частиною (далі - Кіровоградська КЕЧ) квартиру, оскільки на той час ця квартира вже була передана Кіровоградській КЕЧ і не перебувала у власності Корпорації "Інгул-Габбро". Саме Міністерство оборони України в особі Кіровоградської КЕЧ надало вказану державну квартиру ОСОБА_2 згідно з квартирною чергою.
Крім того, вказує, що Корпорація "Інгул-Габбро" у 1996 році не мала права займатися купівлею-продажем квартир, а набула це право лише 30 травня 2000 року.
Позивач зазначає, що на час виникнення спірних відносин ОСОБА_2 не був наймачем квартири АДРЕСА_1 і тому не мав права придбавати її у власність шляхом викупу згідно з положеннями Закону України "Про власність" та Житлового кодексу Української РСР. Останній з членами сім`ї перебував лише на квартирному обліку і мав право на отримання державної квартири у користування на умовах оренди (найму).
Доводи інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надіслали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу.
ОСОБА_3 вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій незаконними та такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
ОСОБА_2 вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та зазначає, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 у Корпорації "Інгул-Габбро", яка належала останній на праві власності, та не була безоплатно передана ОСОБА_2 Міністерством оборони України.
Також зазначає, що батьки позивача правомірно розпоряджалися спірною квартирою, оскільки відповідно до положень статті 77 Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинному на момент виникнення спірних правовідносин, за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як і батьки не мають права на майно дітей.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
13 червня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі у період з 07 серпня 1981 року по 24 травня 2006 року.
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 являються батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на 1996 рік ОСОБА_2 перебував на військовій службі та з 23 червня 1993 року знаходився разом з членами його сім`ї, дружиною ОСОБА_3 і сином ОСОБА_1, на квартирному обліку військової частини А 1575.
13 вересня 1996 року між корпорацією "Інгул-Габбро" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Левицькою В. В.
За умовами вказаного договору Корпорація "Інгул-Габбро" продала, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 . Продаж вчинено за 1 963 грн.
18 вересня 1997 року ОСОБА_2, діючи за попередньою нотаріально посвідченою згодою ОСОБА_3, уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким продав належну йому квартиру АДРЕСА_1 за ціною 2 000 грн, які отримав від покупця до підписання цього договору повністю.
24 вересня 1997 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Стоєвою Г. Ф.
Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_2 придбав у спільну власність подружжя квартиру АДРЕСА_4 . Вказана квартира придбана за 16 420 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.