Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 303/5143/15-ц
провадження 61-6645св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом- Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач за первісним позовом -ОСОБА_1 ,
третя особа - Національний банк України,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 березня 2018 року у складі судді Носова В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуга С. Д., Собослой Г. Г.,
ВСТАНОВИВ
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 вересня 2006 року Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 133 000 дол. США з розрахунку 14 % річних з кінцевим терміном повернення до 25 вересня 2016 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2006 року передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення площею 234 кв. м, під № 1, яке знаходиться у АДРЕСА_1 .
25 лютого 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ "Сведбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі й за вказаним кредитним договором.
Внаслідок невиконання ОСОБА_1 кредитного договору утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 059 186,62 грн.
Враховуючи вищевикладене, ПАТ "Дельта Банк" просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, загальною площею 234 кв. м, під № 1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 059 186,62 грн шляхом визнання права власності на вказане приміщення та визнання права власності на нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
14 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним кредитного договору.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що при укладенні кредитного договору від 27 вересня 2006 року банк неналежним чином виконав свій обов`язок щодо надання письмової інформації про продукцію, в тому числі про умови кредитування, передбачені Законом України "Про захист прав споживачів".
Також ОСОБА_1 вказує, що банк приховав від нього як споживача дійсне значення абсолютного здорожчання кредиту та дійсну реальну процентну ставку. Всупереч вимогам законодавства розрахунок за кожним платіжним періодом визначення сукупної вартості кредиту не існує та сторонами не підписувався.
Окрім цього при дослідженні розрахунку заборгованості відсотків встановлено розбіжності з розрахунком заборгованості за кредитом та процентами згідно спірного договору.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір від 27 вересня 2006 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року в задоволенні первісного позову ПАТ "Дельта Банк" та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині первісного позову мотивоване тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на це майно є позасудовим способом захисту і не може здійснюватися на підставі рішення суду.
В частині зустрічного позову рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про згоду ОСОБА_1 з усіма умовами на час підписання договору.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року рішення Мукачівського міськрайонного суду від 02 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Також в постанові апеляційного суду зазначено, що підписавши оспорюваний кредитний договір, ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення його з усією інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, банком правомірно застосовано розрахунок процентної формули.
В постанові суду також зазначено, що АКБ "ТАС-Комерцбанк" мав право на укладення кредитних договорів у іноземній валюті, оскільки останньому 11 жовтня 2001 видано Банківську ліцензію № 38 та відповідний дозвіл на укладення кредитних договорів у іноземній валюті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині зустрічних позовних вимог, й ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржується, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до ПАТ "Дельта Банк" положення статті 109 ЦПК України, правомірність застування якої обумовлена ухиленням останнього від надання експертам необхідних матеріалів, без яких проведення експертизи є неможливим, чим позбавили ОСОБА_1 можливості довести суду факт ненадання банком інформації про реальні умови кредитування.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу.
21 листопада 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 27 вересня 2006 між АКБ "ТАС - Комерцбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 133 000 дол. США з розрахунку 14 % річних за користування кредитом на строк з 27 вересня 2006 до 25 вересня 2016 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2006 передано у іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення площею 234 кв. м, під номером 1, яке знаходиться у АДРЕСА_1 . Вказаний договір передбачає способи звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, зокрема, пунктом 12.3.1 передбачено задоволення вимог шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
25 травня 2012 між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ "Сведбанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "Сведбанк" як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ "Седбанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Згідно з витягом до Додатку № 1 вказаного договору до ПАТ "Дельта Банк" перейшли права та обов`язки кредитора та іпотекодавця за договорами від 27 вересня 2006 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-ІХ) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.