Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 335/14015/18
провадження № 61-16192св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 06 травня 2019 року в складі судді Проценко А. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 04 листопада 2013 року між сторонами укладено договір у вигляді заяви-анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,6 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 30 вересня 2018 року утворилася заборгованість
у розмірі 230 527,33 грн, з яких: 8 926,17 грн - заборгованість за кредитом, 216 968,96 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 4 632,20 - заборгованість за пенею і комісією, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг.
На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
230 527,33 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя
від 06 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитним договором від 04 листопада 2013 року у розмірі 8 926,17 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати
у розмірі 123,34 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач частково визнав позовні вимоги, факт отримання останнім грошових коштів від банку є підтвердженим, тому заборгованість за тілом кредитом у розмірі
8 926,17 грн підлягає до стягнення на користь позивача.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру та порядку сплати процентів за користування ним, тривалість пільгового періоду та строку дії договору. Підписання однієї анкети-заявки з відміткою про ознайомлення з умовами та правилами кредитування не може свідчити про погодження відповідача на конкретні умови кредитування, зокрема у випадку відсутності відмітки про обрання певного різновиду із запропонованих кредитних карток, які у свою чергу містять різні істотні умови (процентна ставка, розмір пільгового періоду, пені, штрафних санкцій). Докази, які б вказували на те, що саме ці умови та правила є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови були узгоджені між сторонами правочину, в матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що у наданій позивачем заяві не зазначені жодні умови кредитування та не зазначені інші умови договору, зокрема про встановлення комісії, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині відмови
у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У решті судові рішення не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за кредитом. Необхідність сплати позичальником процентів за користування кредитом передбачено нормами чинного законодавства та міжнародними нормами права.
Основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за кредитом.
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
28 жовтня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з анкетою-заявою про приєднання до
умов і правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві комерційному банку "ПриватБанк", назву якого змінено на
АТ КБ "ПриватБанк", яка заповнена ОСОБА_1 04 листопада 2013 року, останній зазначив особистим підписом про те, що він згоден з тим, що дана заява разом з пам`яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, які викладені на сайті позивача, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 30 вересня
2018 року утворилася заборгованість позичальника перед кредитором
у розмірі 230 527,33 грн, з яких: 8 926,17 грн - заборгованість за кредитом, 216 968,96 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 4 632,20 - заборгованість за пенею і комісією, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини отримання ним кредитних коштів у розмірі 7 278,98 грн, тому визнав позовні вимоги в цій частині.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.