Постанова
Іменем України
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 369/10942/16-ц
провадження № 61-14657св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
| позивачі: ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, відповідач - ОСОБА_3, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 червня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка до дня смерті проживала та була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно, яке складається з: квартири
АДРЕСА_2 , автомобіля марки
ВАЗ-21013 та грошових вкладів в Ощадбанку.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину в установлений законом строк.
За життя спадкодавця ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги матері, яка через похилий вік, тяжку хворобу була у безпорадному стані та потребувала такої допомоги. Для лікування спадкодавцю потрібні були значні кошти та моральна підтримка, але відповідач ухилявся від надання будь-якої допомоги. ОСОБА_3 вчиняв відносно спадкодавця фізичне та психологічне насильство, ображав її, принижував, не дозволяв вільно пересуватися квартирою. У травні 2016 року у спадкодавця стався повторний інсульт, після чого вона була у безпорадному стані та прикута до ліжка. ОСОБА_3 відмовився надавати будь-яку допомогу матері. Факт перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та її хвороба підтверджується випискою з історії хвороби.
Позивачі вважали, що відповідач, який ухилявся від надання допомоги хворій матері та застосовував до неї психологічне насильство, ображав її, повинен бути усунений від права на спадкування. Також відповідач не приймав участь у похованні матері. Крім того, грошові вклади, які входять до складу спадкового майна, фактично не належали спадкодавцю, оскільки ОСОБА_2 отримав їх від Київського обласного військового комісаріату у 2015 році, як військовослужбовець, що перебував у зоні антитерористичної операції (далі - АТО).
Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі надавали всю необхідну допомогу спадкодавцю, а тому ОСОБА_4 не потребувала допомоги саме від відповідача. Крім того, позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що покійна зверталася за матеріальною чи фізичною допомогою до відповідача, а також того, що відповідач свідомо ухилявся від надання такої допомоги.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2019 року
(у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.) рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 червня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року (у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.) ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року (у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.) залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як правонаступників після смерті ОСОБА_1, у якості позивачів.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,
ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 , в частині, де його правонаступником є
ОСОБА_3 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року закрито.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 червня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем було вчинено фізичне та психологічне насильство відносно спадкодавця.
Разом з тим, суд зазначив, що, оскільки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 (відповідача) було залучено до справи, як одного із правонаступників ОСОБА_1 (позивача, особи, яка подала апеляційну скаргу), тому апеляційне провадження в цій частині підлягає закриттю у зв`язку з неможливістю поєднання в одній особі прав та обов`язків як відповідача, так і позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності заявника ОСОБА_2, який не з`явився в судове засідання з поважних причин, про що повідомив суд своєю заявою.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на надані докази поважної причини неявки позивача до суду та розглянув справу за відсутності учасника процесу - позивача. Причиною неявки в судове засідання було знаходження на лікуванні, що підтверджувалося довідкою медичної установи. Розглянувши справу за відсутності сторони, суд апеляційної інстанції позбавив її можливості брати участь у судових засіданнях, подавати додаткові докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення.
Таким чином, розглянувши справу без участі ОСОБА_2, апеляційний суд порушив положення статті 129 Конституції України
та статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Доводи інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно, яке складається з: квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля марки ВАЗ-21013, державний номерний знак НОМЕР_2 ; грошових вкладів в Ощадбанку.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Вишневої міської ради
Києво-Святошинського району Київської області від 19 травня 2016 року ОСОБА_2 за власний рахунок поховав матір -
ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є:
її чоловік - ОСОБА_1, та сини: ОСОБА_2,
ОСОБА_3
13 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
01 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із заявами про прийняття спадщини.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 04 квітня 2017 року
№ 131/17 у ОСОБА_4 з кінця 2015 року до моменту
смерті - 17 травня 2016 року були наявні суттєві функціональні порушення в організмі, які обмежували її життєдіяльність, спроможність своїми силами забезпечувати власні потреби, а тому викликали необхідність постійного стороннього догляду та допомоги.
Відповідно до розписок від 21 січня, 26 лютого, 11, 14 та 19 травня
2016 року ОСОБА_3 передавав ОСОБА_2 кошти на лікування матері - ОСОБА_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.