Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 285/1940/18-ц
провадження № 61-4153св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступник ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Плюйко Володимир Павлович, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 29 листопада 2018 року у складі судді Мозгового В. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_2, правонаступником якої
є ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Новоград-Волинського нотаріального округу Плюйко В. П. та ОСОБА_4, про визнання договору дарування недійсним, встановлення укладення договору довічного утримання та його розірвання, визнання 9/10 частин житлового будинку спадковим майном.
Позовна заява мотивована тим, що 09 та 10 жовтня 2017 року вона подарувала 1/10 та 9/10 частин житлового будинку АДРЕСА_1, своєму сину ОСОБА_3 .
Зазначала, що відповідач обманним шляхом змусив її підписати оскаржуваний договір дарування на 9/10 частин житлового будинку, повідомивши їй, що саме цей договір є договором довічного утримання.
У силу свого похилого віку та безпорадного стану (невиліковна хвороба) вона не розуміла, що обидва договори є договорами дарування.
Посилалась на те, що підписуючи договір дарування на 9/10 частин житлового будинку вона помилялася щодо природи самого правочину, прав та обов`язків сторін, оскільки вона була тяжко хворою і їй була потрібна постійна допомога. Вважала, що оспорюваний договір є договором довічного утримання, і після укладення цього договору відповідач буде їй допомагати довічно.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2, правонаступником якої
є ОСОБА_1, просила суд: визнати договір дарування 9/10 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Плюйком В. П. від 10 жовтня 2017 року, зареєстрований за № 2253, недійсним; встановити, що було укладено договір довічного утримання та розірвати його у зв`язку
із невиконанням обов`язків відповідачем; визнати за нею право власності на вказану частку спірного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 залучено
до участі у цій справі як правонаступника після смерті позивачки
ОСОБА_2 .
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання договору дарування недійсним задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування 9/10 часток житлового будинку
АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Плюйком В. П.
від 09 жовтня 2017 року за реєстровим № 2251.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення укладеним та розірвання договору довічного утримання відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_2, укладаючи оспорюваний договір дарування 9/10 часток житлового будинку, помилялась щодо правової природи цього правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між нею і відповідачем, а тому, як вважав суд першої інстанції, спірний договір є недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що спірний будинок був єдиним житлом
ОСОБА_2 , іншого житла вона не мала, продовжувала проживати
у спірному будинку, фактичної передачі будинку не відбувалося
та ураховуючи похилий вік та стан її здоров`я на час укладення оспорюваного договору, потребу у сторонньому догляді та матеріальній допомозі, дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладаючи оспорюваний договір дарування 9/10 часток житлового будинку,
ОСОБА_2 помилялась щодо правової природи цього правочину, прав
та обов`язків, які виникли після його укладення між нею та відповідача,
а тому спірний договір є недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.
У березні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи.
Вважав, що позивачем не доведено обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття ОСОБА_2 фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3, належні їй на праві власності
9/10 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . 09 жовтня 2017 року договір було посвідченого приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Плюйком В. П. та зареєстровано за № 2251 (а. с. 32-33).
10 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено ще один договір дарування, відповідно умов якого, ОСОБА_2 безоплатно передала у власність ОСОБА_3 належну їй на праві власності 1/10 частку вищевказаного будинку. 10 жовтня 2017 року договір було посвідчено приватним нотаріусом Новоград-Волинського нотаріального округу Плюйком В. П. та зареєстровано за № 2253
(а. с. 30-31).
На підставі вищезазначених договорів дарування ОСОБА_3 набув право власності на цілий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 на час укладення договору дарування була непрацездатною людиною, пенсіонером за віком, інших доходів крім пенсії не мала.
У 2017 році у ОСОБА_2 було виявлено захворювання крові - диссемнирований процес у легенях, лімфоденопатія внутрішньогрудних лімфовузлів, що у квітні 2018 року призвело до пухлинної інтоксекації. ОСОБА_2 мала тяжкий вид захворювання, у зв`язку із чим потребувала сторонньої допомоги (а. с. 6-12).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша
статті 1 ЦК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право