Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 534/961/16-ц
провадження №61-776св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовна заява обґрунтовувалася тим, що з 10 серпня 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого 13 серпня 2012 року ними придбано автомобіль Mercedes-Benz Vito 111 CDI, 2005 року випуску, р/н НОМЕР_1, вартістю 110 000, 00 грн, який оформлено на відповідача та 21 листопада 2013 року - автомобіль Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_2, який відповідач відчужив 01 червня 2016 року без її згоди. З урахуванням викладеного, неодноразово уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля Mercedes-Benz Vito 111 CDI, 2005 року випуску, вартістю 110 000 грн; визнати за відповідачем право власності на Ѕ частину зазначеного автомобіля; визнати за нею право на компенсацію від продажу автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та стягнути з відповідача на її користь половину вартості від продажу зазначеного автомобіля у розмірі 130 413, 60 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
У липні 2016 року ОСОБА_2 пред`явив зустрічний позов, на обґрунтування якого посилався на те, що крім зазначеного у первісному позові автомобіля сторонами за час шлюбу було придбано також автомобіль Toyota Corolla, р/н НОМЕР_3, вартістю 110 000, 00 грн, який зареєстровано на позивача. Ураховуючи рівну вартість спірних автомобілів, реєстрацію кожного з них за одним із співвласників, позивач вважав, що у цьому випадку має бути застосований поділ цих автомобілів у натурі, а саме присудження кожному з подружжя конкретного автомобіля. Крім того, автомобіль Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_2, придбаний ним у 2013 році, а фактично шлюбні відносини припинились між сторонами у 2011 році, про що зазначала сама відповідач у позовній заяві про розірвання шлюбу та встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили. Отже, спірний автомобіль має бути виключений із загальної маси спільного майна подружжя і не може бути об`єктом поділу, оскільки є особистою власністю позивача за зустрічним позовом.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач, неодноразово збільшивши та уточнивши позовні вимоги, просив суд встановити факт набуття ним 21 листопада 2013 року автомобіля Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_2, за час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 за кошти, які належали йому особисто; визнати зазначений автомобіль його особистою приватною власністю, залишивши його у власності позивача за зустрічним позовом; визнати за ним право власності на автомобіль Mercedes-Benz Vito 111 CDI, р/н НОМЕР_1 ; залишити у власності ОСОБА_1 автомобіль Toyota Corolla, р/н НОМЕР_3 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт набуття ОСОБА_2 автомобіля марки Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_2, на праві особистої приватної власності під час окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на автомобіль марки Mercedes Benz Vito CDI, д/н НОМЕР_1, залишивши це майно у його власності. Залишено у власності ОСОБА_1 автомобіль марки Toyota Corolla, д/н НОМЕР_3 . Вирішено питання судових витрат. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що автомобілі Volkswagen Passat, р/н НОМЕР_2 та Mercedes Benz Vito CDI, р/н НОМЕР_1 придбані ОСОБА_2 за його особисті кошти у період фактичного припинення шлюбних відносин, а ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що джерелом набуття спірних автомобілів були сумісні кошти або спільна праця подружжя, тому вони не можуть бути віднесені до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд вирішив за можливе задовольнити позовну вимогу ОСОБА_2 та залишити спірний автомобіль Toyota Corolla, р/н НОМЕР_3, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, у власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився с висновками суду першої інстанції та, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 05 квітня 2017 року № 6-399цс17, зазначив, що сам по собі факт придбання спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуто.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Апеляційного суду Полтавської області.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд посилався на те, що конструкція норми статті60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
У порушення вимог статей 212-214 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій), апеляційний суд зазначених вимог закону та обставин справи не врахував, зазначивши єдиною підставою для визнання спірного майна особистою власністю ОСОБА_3 придбання спірних автомобілів у період припинення шлюбних відносин, пославшись на судове рішення у справі про розірвання шлюбу. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що з тексту рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року у справі № 534/990/16-ц слідує, що ОСОБА_1 зазначала про фактичне припинення шлюбних відносин з 2011 року у позовній заяві, але ж судом саме ця обставина у мотивувальній частині судового рішення не встановлювалася. В судовому рішенні встановлено, що сторони (сім`я) на момент його винесення продовжували проживати у приватному будинку на території м. Комсомольська, мали постійні конфлікти та невдалі спроби на примирення, що тривали з 2011 року. Таким чином, апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин; не встановив обсяг спільного майна подружжя; не звернув увагу на те, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна, покладається на того з подружжя, хто її спростовує; не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, погодившись при цьому з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 11 жовтня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на компенсацію від продажу автомобіля Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ вартості від продажу автомобіля Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 130 413, 60 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль Mercedes Benz Vito CDI, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Toyota Corolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вирішено питання судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що не заслуговують на увагу суду доводи відповідача ОСОБА_2, що шлюбні відносини між сторонами припинились у 2011 році, та це встановлено рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року. Цим рішенням встановлено, що сторони перебувають в конфліктних відносинах. У 2011 році позивач ініціювала розірвання шлюбу, проте її позовна заява була залишена без розгляду, оскільки сторони свідомо не з`явились до суду, намагаючись примиритися. Втім, зазначена спроба виявилась невдалою.
Також встановлено, що на момент розгляду судом справи про розірвання шлюбу (червень 2016 року) сім`я проживала у приватному будинку у м. Комсомольську. Відповідно до мотивувальної частини рішення беззаперечно не встановлено, що сторони з 2011 року припинили фактичні шлюбні відносини. За таких обставин апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для застосування положень частини четвертої статті 82 ЦПК України та про те, що обставини припинення шлюбних відносин підлягають доказуванню на загальних підставах з урахуванням статей 76-81 ЦПК України.
Апеляційний суд зазначив, що конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. За висновком суду, ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів, що спірні автомобілі придбані після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_1 та за його особисті кошти. Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 12 червня 2017 року № 82 середня ринкова вартість автомобіля марки "Volkswagen Passat", р/н НОМЕР_2, станом на 01 червня 2016 року складала 320 060, 00 грн, а станом на 12 червня 2017 року - 260 827, 20 грн. Оскільки спірний автомобіль марки "Volkswagen Passat", р/н НОМЕР_2, придбаний під час перебування сторін у шлюбі та відчужений ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1, позивач має право на отримання компенсації вартості відчуженого автомобіля в сумі 130 413, 60 грн.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_2 29 грудня 2018 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, у якій просив її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга обґрунтовуються доводами про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суд безпідставно лише взяв до уваги рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 червня 2016 року у справі № 534/990/16-ц, у якому не встановлено факту припинення фактичних шлюбних відносин, не надавши належної оцінки іншим доводам відповідача у цій частині. Крім того, самий лише факт спільного проживання сторін за однією адресою не доводить факту наявності між ними фактичних шлюбних відносин. Також суд дійшов необґрунтованих висновків, що відповідач не довів, що придбав спірний автомобіль за особисті кошти, оскільки він отримав їх за договором позики, укладеним з його матір`ю. Суд також протиправно стягнув з відповідача половину вартості спірного автомобіля за ринковою вартістю, а не половину вартості суми, за яку його було продано, що суперечить приписам законодавства.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просила касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.