Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 415/5111/17
провадження № 61-20245св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 серпня 2019 року у складі судді Фастовця В. М. та постанову Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Луганської В. М., Назарової М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування жилим будинком, що є спільною частковою власністю.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 04 листопада 2000 року по 25 березня 2011 року, під час якого ними за спільні кошти було придбано будинок АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Після розлучення вони не дійшли згоди щодо поділу спірного будинку, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з відповідним позовом. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 29 липня 2016 року в порядку поділу вказаного будинку, виділено їй та відповідачу у власність по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 .
З 2001 року по 2017 рік вона мешкала у спірному будинку сама й здійснила за власні кошти ремонт його частини.
Повернувшись до будинку у 2017 році відповідач виявив бажання проживати у відремонтованих нею кімнатах, без її згоди приводить своїх друзів, з якими розпиває спиртні напої та вчиняє сварки, чим створює неможливі умови для спільного проживання та чинить перешкоди у здійсненні нею права користування житлом.
Посилаючись на викладене та відсутність порозуміння з відповідачем з приводу користування спірним будинком, ОСОБА_1 просила встановити порядок користування жилим будинком АДРЕСА_1 й виділити їй у користування жилу кімнату 1-9 площею 29,60 кв. м, жилу кімнату 1-10 площею 21,90 кв. м, жилу кімнату 1-7 площею 16 кв. м, коридор 1-8 площею 7,80 кв. м, веранду 3 площею 12,70 кв. м, коридор 6 площею 1, 90 кв. м, коридор 5 площею 3, 50 кв. м, ванну кімнату 4 площею 3 кв. м, туалет 1-3 площею 1,30 кв. м, кухню 1-2 площею 14,2 кв. м, котельну 1-1 площею 3,20 кв. м, тамбур 1 площею 4,70 кв. м, кладову 2 площею 5,30 кв. м, загальною площею 125,1 кв. м, що менше її частки в праві спільної часткової власності, а у користуванні ОСОБА_2 залишити жилу кімнату 1-14 площею 12,50 кв. м, коридор 1-13 площею 7, 50 кв. м, жилу кімнату 1-11 площею 13 кв. м, жилу кімнату 1-17 площею 18,50 кв. м, коридор 1-16 площею 5,60 кв. м, жилу кімнату 1-15 площею 15,30 кв. м, веранду 4 площею 13,10 кв. м, коридор 1-18 площею 6,70 кв. м, жилу кімнату 1-19 площею 19,70 кв. м, кухню 1-20 площею 10 кв. м, коридор 1-21 площею 6 кв. м, кладову 5 площею 1, 50 кв. м, ванну 1-24 площею 3,20 кв. м, коридор 1-23 площею 2,10 кв. м, котельну 1-24 площею 3 кв. м, загальною площею 138,4 кв. м, що перевищує в натурі розмір його частки в спільній частковій власності у будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 06 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Виділено у користування ОСОБА_1 жилі кімнати 1-10 площею 21,90 кв. м та 1-7 площею 16 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 .
Виділено у користування ОСОБА_2 жилу кімнату 1-9 площею 29, 60 кв. м у будинку АДРЕСА_1 .
Залишено у спільному частковому користуванні сторін жилу кімнату 1-14 площею 12,50 кв. м, жилу кімнату 1-11 площею 13 кв. м, жилу кімнату 1-17 площею 18,50 кв. м, жилу кімнату 1-15 площею 15,30 кв. м, жилу кімнату 1-19 площею 19,70 кв. м, коридор 1-8 площею 7,80 кв. м, веранду 3 площею 12,70 кв. м, коридор 6 площею 1,90 кв. м, коридор 5 площею 3,50 кв. м, ванну кімнату 4 площею 3 кв. м, туалет 1-3 площею 1,30 кв. м, кухню 1-2 площею 14,2 кв. м, котельню 1-1 площею 3,20 кв. м, тамбур 1 площею 4,70 кв. м, кладову 2 площею 5,30 кв. м, коридор 1-13 площею 7,50 кв. м, жилу кімнату 1-11 площею 13 кв. м, жилу кімнату 1-17 площею 18,50 кв. м, коридор 1-16 площею 5,60 кв. м, жилу кімнату 1-15 площею 15,30 кв. м, веранду 4 площею 13,10 кв. м, коридор 1-18 площею 6,70 кв. м, жилу кімнату 1-19 площею 19,70 кв. м, кухню 1-20 площею 10 кв. м, коридор 1-21 площею 6 кв. м, кладову 5 площею 1,50 кв. м, ванну 1-24 площею 3,20 кв. м, коридор 1-23 площею 2,10 кв. м, котельню 1-24 площею 3 кв. м, у будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що приміщення, які просить позивач виділити у користування відповідачу непридатні для проживання, що не може забезпечити ефективне та раціональне користування сторонами належним їм на праві часткової власності жилим будинком, й порушує житлові права відповідача, який має право на вільний доступ до всіх нежитлових і жилих приміщень спірного будинку, оскільки такий не поділено між сторонами в натурі. Спірні правовідносини не стосуються поділу будинку в натурі для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, а тому сторонам виділено у користування частки, адекватні розміру їх часток у праві власності, при цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, що не змінює розміру часток співвласників та не порушує їх прав.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Луганського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 06 серпня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, відмовивши у задоволенні вимог про надання у користування відповідача частини жилого будинку, яка не має підключення до електромережі, водопроводу, каналізації та газопостачання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з`ясували фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, не врахували, що відповідач тривалий час не проживав у спірному будинку, частину якого відремонтувала позивач за власні кошти, а повернувшись виявив бажання проживати саме у відремонтованій частині, що є несправедливим, унаслідок чого дійшли невірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 23 січня 2020 року відзиві, ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили всі обставини справи, та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та порядок користування спірним жилим будинком, який відповідає встановленим обставинам і ґрунтується на належних і допустимих доказах, а доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують. Посилання позивача про непроживання відповідача в будинку на увагу не заслуговують, оскільки саме ОСОБА_1 чинить перешкоду ОСОБА_2 у користуванні житлом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Встановлено, що сторонам відповідно до заочного рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 29 липня 2016 року у справі № 2/415/731/16 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частині кожному житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 224,8 кв. м, жилою - 146,5 кв. м, який складається з кімнати площею 29,60 кв. м, жилої кімнати площею 21,90 кв. м, жилої кімнати площею 16 кв. м, коридору площею 7,80 кв. м, веранди площею 12,70 кв. м, коридору площею 1,90 кв. м, коридору 5 площею 3,50 кв. м, ванної кімнати площею 3 кв. м, туалету площею 1,30 кв. м, кухні 1-2 площею 14,2 кв. м, котельні площею 3,20 кв. м, тамбуру площею 4,70 кв. м, кладової площею 5,30 кв. м, жилої кімнати площею 12,50 кв. м, коридору площею 7,50 кв. м, жилої кімнати площею 13 кв. м, жилої кімнати площею 18,50 кв. м, коридору 1-16 площею 5,60 кв. м, жилої кімнати площею 15,30 кв. м, веранди 4 площею 13,10 кв. м, коридору 1-18 площею 6,70 кв. м, жилої кімнати площею 19,70 кв. м, кухні площею 10 кв. м, коридору площею 6 кв. м, кладової площею 1,50 кв.м, ванної площею 3,20 кв. м, коридору площею 2,10 кв. м, котельні площею 3 кв. м.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучи співвласниками вказаного жилого будинку, не можуть дійти згоди щодо користування ним.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.