Постанова
Іменем України
20 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 530/441/18
провадження № 61-15567св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-15339",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство-15339" на рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року у складі судді Должко С. Р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Дорош А. І., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Комишанське" (далі - ПСП "Комишанське") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі.
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 травня 2005 року між підприємством та ОСОБА_1 був укладений договір оренди, належної на праві власності відповідачу земельної ділянки площею 2,4485 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області, строком на десять років, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 12 квітня 2007 року за № 040755501406.
Посилаючись на належне виконання умов договору оренди та за відсутності заперечень орендаря, якого своєчасно повідомлено про намір продовжити термін дії договору оренди землі, продовження користування вказаною земельною ділянкою на попередніх умовах, ПСП "Комишанське" просило визнати поновленим, на тих же самих умовах і на той же самий строк (10 років) договір оренди земельної ділянки, укладений 17 травня 2005 року з ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано поновленим на тих же самих умовах і на той же самий строк (на 10 років) договір оренди землі, укладений 17 травня 2005 року між ПСП "Комишанське" та ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, а власник земельної ділянки ОСОБА_1 не висловила протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, будь-яких заперечень щодо такого використання, то строк дії укладеного 17 травня 2005 року між сторонами договору землі слід вважати поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", на тих же самих умовах і на той же самий строк.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство-15339" (далі - ПрАТ "АП-15339") подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповністю враховано обставини, які мають значення для справи, зокрема не враховано, що повідомлення не власника спірної земельної ділянки, а його представника про намір продовжувати договірні відносини, свідчить про свідоме уникнення позивача від з`ясування волевиявлення власника земельної ділянки щодо питання поновлення договору оренди. ПСП "Комишанське" взагалі не вчинило жодних дій для з`ясування волевиявлення безпосередньо орендодавця ОСОБА_1 та дій, спрямованих на оформлення права оренди на земельну ділянку, а саме укладення додаткової угоди до договору оренди землі у визначені законодавством строки. Таким чином, оскільки позивач своїм правом на поновлення договору оренди вчасно не скористався, ПрАТ "АП-15339" не мало ніяких перешкод для укладення договору оренди спірної земельної ділянки, що також залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій та з урахуванням неправильного застосування норм матеріального права, призвело до ухвалення необґрунтованих рішень про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ "АП-15339" здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Встановлено, що 17 травня 2005 року між ПСП "Комишанське" та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,4485 га, яка належить відповідачу на праві власності та розташована на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області. Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 12 квітня 2007 року за № 040755501406.
Договір оренди землі укладеного строком на десять років. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).
Листами від 17 лютого 2015 року та від 17 березня 2015 року ПСП "Комишанське" звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки від 17 травня 2005 року, на тих же самих умовах та на той же самий строк, шляхом укладення додаткової угоди, примірник якої отримано представником відповідача ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності виданої 09 жовтня 2012 року строком на 20 років.
Вказані листи позивача залишені ОСОБА_1 без будь-якого реагування.
Після закінчення строку дії договору оренди, ПСП "Комишанське" користується земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, вважаючи, що договір є поновленим на тих самих умовах, так як від відповідача не надходило жодного повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.
ОСОБА_1 своєчасно отримує орендну плату, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 26 жовтня 2015 року, від 27 листопада 2015 року, від 18 липня 2016 року, від 19 липня 2016 року, від 08 грудня 2016 року та від 09 грудня 2016 року, з підписом одержувача.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.