ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 1170/2а-4233/12
касаційне провадження № К/9901/29032/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року (головуючий суддя -Брегей Р.І.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Прокопчук Т.С.; судді - Чабаненко С.В., Шлай А.В.)
у справі № 1170/2а-4233/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-російське підприємство "ОРМА-ОЛІМП"
до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-російське підприємство "ОРМА-ОЛІМП" (далі - ТОВ СУРП "ОРМА-ОЛІМП"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2012 року № 0004102200 в повному обсязі та від 23 листопада 2012 року № 0004092200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 498981,00 грн за основним платежем та 119284,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 24 березня 2017 року позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Олександрійська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. При цьому зазначає про безтоварність господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Трейдінг" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Олександрійської ОДПІ.
07 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також наголосив на реальному характері оспорюваних господарських операцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ СУРП "Орма-Олімп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 листопада 2012 року № 371/2200/34442790.
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Трейдінг" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з огляду на безтоварний характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначав, що поставлені ТОВ СУРП "Орма-Олімп" товарно-матеріальні цінності отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєста Трейдінг" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до первинної документації від суб`єктів господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 23 листопада 2012 року № 0004102200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 745518,75 грн, у тому числі 596415,00 грн за основним платежем та 149103,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 23 листопада 2012 року № 0004092200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 618256,25 грн, у тому числі 498981,00 грн за основним платежем та 119284,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.