ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1793/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Кролевець О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020
(головуюча суддя Кузнецова І.Л., судді Чус О.В., Широбокова Л.П.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019
(суддя Корсун В.Л.)
та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020
(головуюча суддя Кузнецова І.Л., судді Чус О.В., Широбокова Л.П.)
у справі №908/1793/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
про стягнення 860 698,56 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад змісту позовних вимог
1.1. У липні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь") 860 698,56 грн, а саме: 239 666,16 грн плати за користування вагонами, 621 032,40 грн збору за зберігання вантажу та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі.
1.2. Передумовою виникнення зазначеного спору стала затримка вагонів на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у зв`язку з неприйняттям їх вантажовласником (відповідачем) на свою під`їзну колію через неможливість приймання їх станцією призначення Запоріжжя-Ліве.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 30 вересня 2016 року ПАТ "Українська залізниця" (залізниця) та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (власник колії) уклали договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" №ПР/М-16-3/1-708-НЮдч20/2016/2889.
Відповідно до п.1 цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою №172 до парку "Б" і обслуговується локомотивом власника колії.
Згідно з п.6 договору вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці:
- на приймально-відправні колії № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве;
- на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії №№11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії №№ 31-36 - збірні поїзди.
Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях №№ 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях №№ 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве.
Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії.
2.2. У п.14 договору зазначено, що власник колії сплачує залізниці плату: - за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; - інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
У п.19 договору сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
2.3. У п.21 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року включно.
Сторонами укладені додаткові угоди №1 від 01.09.2017, №2 від 16.03.2018, №3 від 20.08.2018, №4 від 14.12.2018 до договору.
2.4. 19 лютого 2018 року ПАТ "Українська залізниця" (як перевізник) та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (як замовник) уклали договір про надання послуг №10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Відповідно до п.1.2 договору вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі.
У п.1.3 договору встановлено, що надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
2.5. У лютому 2019 року по накладних №4574281, 45742590 та 45742574 залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача (відповідача) вагони із вантажем, вказаним у цих накладних.
На шляху прямування спірні вагони були затримані на станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці у зв`язку з неприйняттям їх вантажовласником на свою під`їзну колію через неможливість приймання їх станцією призначення Запоріжжя-Ліве.
2.6. Станцією затримки Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці складено акт про початок затримки вагонів форми ГУ-23а №4 від 05.02.2019.
Повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді №2604 (наказ №697 від 05.02.2019) отримано відповідачем 05.02.2019 о 14 год. 30 хв., що підтверджується відміткою та підписом представника останнього на відповідному повідомленні.
08 лютого 2019 року о 14 год. 30 хв. залізницею на станції Запоріжжя-Ліве видано наказ №34/МО, підписаний першим заступником регіональної філії "Придніпровська залізниця" Декарчуком О.М., про збільшення збору за зберігання вантажів до двократного розміру на підставі ст.36 Статуту залізниць України внаслідок виникнення ускладнень на станції у зв`язку з несвоєчасним забиранням вагонів зі станції Нижньодніпровськ, з причин неприйняття ПАТ "Запоріжсталь" простоюють 53 завантажених вагони призначенням на станцію Запоріжжя-Ліве.
Згідно з актом форми ГУ-23а №6 від 13.02.2019 затримані вагони, що прибули поїздом №2604, індекс поїзда 4572-23-4600 відправлені 13.02.2019 згідно з наказом №889 о 21 год. 35 хв.
Викладені обставини слугували визначальними для нарахування залізницею плати за користування вагонами в сумі 239 666,16 грн по відомостях плати форми ГУ-46 за №№21029027, 21029036, 21029043, 04039128, 06039141 та збору за зберігання вантажу у двократному розмірі в сумі 621 032,40 грн, нарахованого згідно з накопичувальною карткою від 18.02.2019 за формою ДУ-92 №19029014, які підписані представником відповідача із застереженнями про невизнання оплати. Такі застереження полягають в тому, що відповідач не відмовлявся від отримання вантажу на під`їзну колію комбінату, неприйняття поїзду станцією Запоріжжя-Ліве виникло у зв`язку з незадовільною роботою вказаної станції, нарахування сум за час простою на підходах здійснено необґрунтовано та не підлягає оплаті.
3. Стислий виклад судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 у справі №908/1793/19 позов АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" задоволено. Стягнуто з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на користь позивача 239 666,16 грн плати за користування вагонами та 621 032,40 грн збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо затримки вагонів, які прибули на адресу відповідача з вини останнього. Відповідач був повідомлений про час прибуття вантажу проте не вжив заходів, спрямованих на усунення обставин, які викликали затримку вагонів і це призвело до їх простою. За висновком суду, відповідач не виконав зобов`язання із здійснення розрахунків зі сплати нарахованих позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Наказ про збільшення збору за зберігання вантажу до двократного розміру №34/МО від 08.02.2019 підписаний уповноваженою на те особою, а факт затримки вагонів на підходах до станції призначення зафіксований відповідними актами форми ГУ 23-а.
Розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а відповідачем не доведена відсутність його вини в затримці вагонів.
3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.03.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2019 частково скасовано. Стягнуто з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на користь позивача 239 666,16 грн плати за користування вагонами, 310 516,20 грн збору за зберігання вантажу та 8 252,74 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Переглядаючи рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням встановлених обставин щодо своєчасного повідомлення позивачем відповідача про надходження спірних вагонів, неприйняття цих вагонів відповідачем з причини їх скупчення на станції призначення Запоріжжя-Ліве внаслідок несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що призвело до їх затримки, ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, правовірним є нарахування позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу. Рішення суду першої інстанції у цій частині по суті залишено без змін.
Натомість, апеляційний суд не погодився з висновками місцевого суду щодо стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу у двократному розмірі.
За висновком суду, вагони за накладними №№4574281, 45742590 та 45742574 прямували зі станції Рядова Придніпровської залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве та були затримані на шляху прямування на проміжній станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці. Отже, мало місце затримання вагонів на шляху прямування, а не несвоєчасне вивантаження та вивезення вантажів, у зв`язку з чим, у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання вантажів у двократному розмірі на підставі ст.36 Статуту залізниць України.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу підлягають задоволенню в сумі 310 516,20 грн.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючися з вищезазначеними рішенням та постановою, ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення, ухвалені у цій справі, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову повністю.
4.1.1. Скаржник покликається на неправильне застосування судами частини першої статті 238, статті 240 ЦК України, статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт", пунктів 22, 36, 46, 48, 71, 119 Статуту залізниць, пунктів 6, 8, 9 Правил користування вагонами і контейнерами, пунктів 1, 2, 7, 32 Правил видачі вантажів, а також порушення приписів статей 13, 73, 74, 76, 77, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо підставності стягнення позивачем з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в тому числі у двократному розмірі.
4.1.2. На думку відповідача, місцевий та апеляційний суди, з`ясовуючи обставини обґрунтованості затримання поїзда на підходах до станції призначення належно не дослідили питання наявності в осіб, що підписали накази про затримання поїзда на підходах до станції призначення та про застосування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, повноважень на вчинення таких дій від імені залізниці; докази, які покладено судами в основу оскаржуваних рішень, не відповідають вимогам процесуального закону щодо належності і допустимості доказів та оцінки доказів.
4.1.3. З посиланням на приписи пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пункту 36 Статуту залізниць відповідач аргументує, що право на застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, має саме начальник залізниці або уповноважені ним особи, тоді як такими повноваженнями не наділений керівник залізниці, особа, що здійснює керівництво залізницею, директор регіональної філії залізниці, голова та члени правління АТ "Укрзалізниця", керівник Державної адміністрації залізничного транспорту чи посадові особи залізниці.
Скаржник заперечує висновки судів про велике скупчення вагонів, адресованих відповідачу, на залізниці, та вважає помилковим висновок судів про обґрунтованість затримки поїзда на підходах до станції призначення (на станції Нижньодніпровськ).
Відповідач зауважує на відсутності належних та допустимих доказів наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції призначення (на станції Запоріжжя-Ліве) у період з 03.02.2019 по 13.09.2019 поїздів, адресованих відповідачу.
4.1.4. В силу пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, належними доказами затримки вагонів на станції Запоріжжя-Ліве з причин, які залежали від відповідача, є складені акти загальної форми, проте такі акти самі по собі не свідчать про відсутність можливості приймати поїзди на зазначеній станції, а підтверджують факт зайнятості певних колій станції призначення.
Скаржник зауважує на відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів неможливості прийняти поїзд на станції призначення Запоріжжя-Ліве, а, відтак, недоведеність позивачем обґрунтованості його дій щодо затримки поїзда із вантажем, адресованим відповідачу, на підходах до станції призначення на під`їзній станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.
Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів підставою для стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є затримка вагонів на станції з вини вантажоодержувача або із залежних від нього причин. Відповідач стверджує, що затримка вагонів на станції Нижньодніпровськ сталася з вини позивача, оскільки залізниця з власної ініціативи прийняла рішення про затримку вагонів.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач заперечує проти доводів та вимог, викладених у ній, та просить залишити її без задоволення. В цілому аргументи АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ґрунтуються на висновках, здійснених судами першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності нарахування залізницею плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.
Позивач стверджує про помилковість доводів відповідача щодо відсутності повноважень у посадових осіб АТ "Українська залізниця" на вчинення дій з підписання наказів при застосуванні пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та пункту 36 Статуту залізниць. Заперечує доводи відповідача про відсутність його вини у затримці вагонів на коліях залізниці та зазначає, що долученими до матеріалів справи актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача-вантажоодержувача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів і пунктів 46, 47 Статуту залізниць.
4.3. Водночас, АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" також звернулося до Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення вимог позивача та просить скасувати постанову, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі.
Позивач стверджує, що апеляційний господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 36 Статуту залізниць України, пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, Правил складання актів, статті 307 Господарського кодексу України, частину другої статті 908, статті 920 ЦК України в частині виконання договірних зобов`язань, а саме підпункту 2.1.7 Договору про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018.
Висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі в цій справі, зроблений судом лише на підставі доводів відповідача, що не відповідає вимогам статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України.
Існує неоднакове трактування та застосування судом апеляційної інстанції статті 36 Статуту залізниць України, у зв`язку з відсутністю практики застосування зазначеної норми Верховним Судом в частині нарахування та зберігання вантажу у двократному розмірі у разі затримки вантажу (вагонів) на підходах до станції призначення.
4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач заперечує проти доводів, викладених у ній. Вважає, що стаття 36 Статуту залізниць України застосовується за наявності одночасно таких умов як виникнення ускладнень на станції, наявності зв`язку цих ускладнень з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, за яких можливе збільшення розміру за зберігання вантажу.
На думку відповідача, вивезення та вивантаження спірних вагонів, що прямували у складі поїзду можливе лише після їх прибуття на станцію призначення Запоріжжя-Ліве, однак у зв`язку з тим, що вагони не прибули та простоювали на іншій станції, вони не могли бути вивезені та вивантажені вантажоодержувачем на станції Запоріжжя-Ліве.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Розгляд справи Верховним Судом
5.1.1. Провадження у справі зупинялося до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1795/19, про що зазначено в ухвалі Верховного Суду від 25.08.2020.
5.1.2. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2020 провадження у справі поновлено.
5.1.3. Розглянувши викладене у касаційній скарзі позивача клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд його відхилив, зважаючи на те, що наявність передбачених ст.302 ГПК України підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду скаржник не обґрунтував, а Суд їх не встановив.
5.2. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.2.1. Відповідно до ч.1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).