|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 148/2282/16-к провадження № 51-1868км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С., за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Гошовської Ю.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників Кіцули В.І., Новака Д.М. і Тютюнника В.А. (в режимі відеоконференції),
розглянув судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та захисника останнього Новака Д.М. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, касаційні скарги захисника Кіцули В.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1, захисника Тютюнника В.А. в інтересах засудженого ОСОБА_3, а також прокурора на ту ж ухвалу апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020310000585, щодо
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1,
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженця м. Михайлова Рязанської обл.
Російська Федерація, жителя
АДРЕСА_2,
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
уродженця м. П`ятихаток Великоолександрівського р-ну Херсонської обл., жителя АДРЕСА_3,
засуджених кожного за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року засуджено:
- ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна;
- ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна;
- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIІІ від 26 листопада 2015 року) строк попереднього ув`язнення ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зараховано кожному у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 22 вересня 2016 року по день набрання вироком законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у рівних долях на користь держави 5062,30 грн процесуальних витрат.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Вінницьким апеляційним судом ухвалою від 03 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 22 вересня 2016 року близько 15:30, діючи за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, проникли через незамкнені двері у будинок АДРЕСА_4 ., де, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, ОСОБА_4 та її дочки ОСОБА_5, яка є інвалідом дитинства 1 групи, в тому числі погрожуючи застосуванням предмета, схожого на пістолет, і ножа, вимагали у ОСОБА_4 передачі їм грошей. Сприймаючи погрози як реальні, ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 4000 грн. ОСОБА_1 продовжив вимагати гроші, а отримавши відповідь про їх відсутність, застосував до ОСОБА_4 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров`я в момент заподіяння, завдавши легких тілесних ушкоджень, що не спричинили розладу здоров`я. Після цього ОСОБА_2 заволодів двома мобільними телефонами і ноутбуком ОСОБА_5, яка внаслідок хвороби перебувала в безпорадному стані, та грошовими коштами в сумі 7400 грн, знайденими в шухляді меблевої стінки, а ОСОБА_3 - мобільним телефоном ОСОБА_4 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджені, захисники та прокурор посилаються на істотне порушення судом кримінального процесуального закону. Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник Новак Д.М. ставлять вимогу скасувати судові рішення щодо засуджених із закриттям кримінального провадження, а захисники Кіцула В.І., Тютюнник В.А. і прокурор вважають за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції під час перегляду в апеляційному порядку провадження щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виклав в ухвалі усіх доводів, наведених в апеляційних скаргах. Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, не аргументував своїх висновків щодо безпідставності доводів засуджених та їхніх захисників про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема - обґрунтування вироку недопустимими доказами, а також доводів прокурора про невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_2 , тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість.
Засуджений ОСОБА_1 і його захисник Кіцула В.І., захисник Тютюнник В.А. в інтересах засудженого ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 і його захисник Новак Д.М. вказують на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, унаслідок чого неправильно встановив фактичні обставини кримінального провадження, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Зазначають, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, недопустимих доказах та показаннях потерпілої ОСОБА_4, яка обмовила засуджених. Звертають увагу, що відібрання біологічних зразків у засуджених здійснено без постанови прокурора, а тому висновки одорологічної та судово-трасологічної (дактилоскопічної) експертиз не можуть бути використані як докази. Вказують на порушення вимог процесуального закону під час проведення впізнання потерпілою ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_6 за фотознімками. Крім того, як стверджують засуджений ОСОБА_2 і його захисник Новак Д.М., речові докази не були відкриті сторонам та не досліджені в судовому засіданні, а також апеляційний суд обґрунтував свої висновки щодо винуватості засуджених, пославшись на докази, визнані недопустимими судом першої інстанції. Засуджений ОСОБА_2 звертає увагу, що огляд місця події відбувся раніше, ніж до чергової частини надійшло повідомлення потерпілої про злочин, а огляд автомобіля здійснено за відсутності дозволу володільця. Також захисник Кіцула В.І. та засуджений ОСОБА_1 вважають, що в діях останнього відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, оскільки немає доказів на підтвердження того, що тілесні ушкодження, спричинені потерпілій, були небезпечними для її життя.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені та захисники підтримали свої касаційні скарги. Прокурор підтримала скаргу прокурора та вважала, що інші касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, наполягала на необхідності скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У пункті 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Статтею 245 КПК передбачено порядок отримання зразків для експертизи. Згідно з ч. 3 цієї статті відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, визначеними ст. 241 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 241 КПК перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред`являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.
Суди першої та апеляційної інстанції, відхиляючи доводи сторони захисту про недопустимість даних, які містяться у протоколах про отримання від ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зразків для експертизи та в похідному від них доказі - даних, які містяться у висновку судової одорологічної експертизи, послався на те, що під час відібрання біологічних зразків для експертизи у засуджених останні надали їх добровільно.
Водночас вони залишили поза увагою те, що обов`язковою умовою для отримання зразків для експертизи є пред`явлення особі постанови прокурора перед початком слідчої дії. В той же час з матеріалів кримінального провадження видно, що прокурором відповідної постанови обвинуваченим не пред`являлося. У матеріалах кримінального провадження така постанова відсутня.
Таким чином, колегія суддів дійшла переконання, що, ухвалюючи судові рішення суд першої інстанції та апеляційний суд безпідставно послалися на дані, що містяться у протоколах про отримання зразків для експертизи від засуджених від 23 вересня 2016 року, та на висновок судової одорологічної експертизи від 13 жовтня 2016 року № 138, оскільки вони були отримані без додержання порядку, встановленого КПК, а тому є недопустимими доказами.