ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 644/5622/18
провадження № 51-2267км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Скотара О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1
на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня
2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки м. Донецька, зареєстрованої у АДРЕСА_1 ), мешканки
АДРЕСА_2 ), раніше судимої 22 березня 2017 року Орджонікідзевським районним судом
м. Харкова за ч. 2 ст. 125Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судових рішень
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року
ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК,
та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 22 березня 2017 року, у виді громадських робіт на строк 68 годин,
що відповідно до ст. 72 КК відповідає восьми дням позбавлення волі, та призначено
ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк
5 років 8 днів.
Ухвалено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з 28 червня 2018 року, тобто з дати фактичного затримання.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 19 лютого 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком злочин ОСОБА_1 було вчинено за таких обставин.
28 червня 2018 року приблизно о 07 год 30 хв ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у квартирі АДРЕСА_3,
на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків у ході сварки з потерпілим ОСОБА_2 взяла зі столу ніж, яким завдала ОСОБА_2 одного удару в ділянку грудної клітки зліва, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Дії ОСОБА_1 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 13 лютого 2020 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2019 року залишив
без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі з доповненнями засуджена указує на те, що як місцевий,
так і апеляційний суди не достатньою мірою врахували пом`якшуючі її покарання обставини, а саме: перебування у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, наявність міцних соціальних зв`язків за місцем постійного проживання, відсутність претензій з боку потерпілого, задовільну характеристику за місцем проживання, визнання винуватості, активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття. Крім цього, на думку скаржника, судами не враховано стану її здоров`я, що також могло вплинути на призначення міри покарання. Стверджує, що суди обох інстанцій не взяли до уваги тверджень про вчинення нею злочину у стані сильного душевного хвилювання. Крім того, стверджує, що суди обох інстанцій безпідставно не застосували до неї положення статей 69 та 75 КК. Також, просить зарахувати їй у строк покарання строк її попереднього ув`язнення за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджената їїзахисник підтримали подану скаргу,
а прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої, захисника та прокурора, перевіривши касаційну скаргу з додатками і доповненнями, матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 413 КПКнеправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення,
є:1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;2) застосування
закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону,
яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання,
ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення
та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового
розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження,
як про це ставить питання у касаційній скарзі засуджена.