Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 226/2311/18
провадження № 51-3273км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Мазура М.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Савків С.Г. (у режимі відеоконференції),
захисника Педченка В.Г. (у режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Педченка В.Г. та прокурора Куценко І.В. на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 01 квітня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з вироком Димитровського міського суду Донецької області від 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 1 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та за ч. 1 ст. 357 КК його звільнено від покарання.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком злочин неповнолітній ОСОБА_2 вчинив за таких обставин.
01 червня 2018 року близько 13:00, знаходячись в гостях у ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, діючи з раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна - ювелірних виробів, належних її матері ОСОБА_4, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, з корисливою метою викрав з шафи, розташованої в зальній кімнаті, вказані ювелірні вироби, тим самим своїми діями завдав потерпілій матеріальну шкоду в розмірі 11 270,07 грн.
08 серпня 2018 року приблизно опівночі, точного часу не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи біля 2-го під`їзду будинку АДРЕСА_3, побачив відчинене вікно в зальній кімнаті квартири №13 , розташованої на першому поверсі будинку, в якій горіло світло, і, діючи з раптово виниклим корисливим умислом, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що господар квартири перебуває в іншій кімнаті і за його діями ніхто не спостерігає, заліз на фундамент вказаного будинку та через відкритий віконний отвір незаконно проник до приміщення зальної кімнати зазначеної квартири, звідки умисно, таємно, повторно, з корисливою метою викрав речі які належать потерпілому ОСОБА_5 якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, і тим самим завдав потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 6 233, 33 грн.
Крім того, 26 вересня 2018 року близько 02:00, точного часу не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у палаті №8 травматологічного відділення Мирноградської центральної міської лікарні за адресою: вул. Соборна, 20, м. Мирноград, де в цей час у сусідній палаті № 9 перебував на лікуванні ОСОБА_6, шляхом вільного доступу зайшов до цієї палати і, побачивши сумку, належну останньому, діючи з раптово виниклим злочинним наміром, спрямованим на таємне викрадення майна, скориставшись тим, що потерпілий спить і його діям ніщо не перешкоджає, умисно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу до палати викрав сумку, яка належить потерпілому в якій знаходились грошові кошти в розмірі 4200,00 грн та інші речі які матеріальної цінності не мають.
26 листопада 2018 року вдень точного часу не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, побачив у зальній кімнаті речі, які належать співмешканцю його матері ОСОБА_7, і, діючи з раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на таємне викрадення вищевказаного майна, умисно, таємно, повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, викрав із квартири перфоратор та кутову шліфувальну машинку, після чого залишив місце скоєння злочину, розпорядившись викраденими речами на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 1145,67 грн.
11 грудня 2018 року вночі, точного часу не встановлено, ОСОБА_2, перебуваючи у квартирі ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_4, побачив на комоді в спальній кімнаті його банківську карту ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і, діючи з раптово виниклим корисливим умислом, спрямованим на її викрадення з метою подальшого зняття грошових коштів, умисно, таємно викрав її та залишив місце вчинення злочину. Потім того ж дня, достовірно знаючи пароль картки, прийшов до банкомату та зняв із картки грошові кошти ОСОБА_8 в сумі 500 грн, розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на цю суму.
Також, в кінці грудня 2018 року, точної дати і часу не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою вказаною вище, побачив запасну низку ключів від квартири та викрав їх з метою подальшого вчинення крадіжки майна із цієї квартири. Через кілька днів, наприкінці грудня 2018 року, точної дати не встановлено, близько 19:00 ОСОБА_2, достовірно знаючи про відсутність власника квартири ОСОБА_8 вдома, з метою таємного повторного викрадення чужого майна прийшов до вищевказаної квартири і, переконавшись, що там нікого немає, за допомогою раніше викрадених ключів незаконно проник до квартири, звідки таємно, повторно, з корисливою метою викрав ноутбук, який належить ОСОБА_9, після чого залишив місце вчинення злочину, тим самим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 2908,33 грн.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2020 року рішення судупершої інстанції за апеляційною скаргою прокурора та захисника залишив без змін.
Вимоги і доводи осіб, які подали касаційні скарги
Захисник Педченко В.Г., не оспорюючи фактичних обставин справи, викладених у судових рішеннях, просить змінити вирок Димитровського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і звільнити підзахисного від відбуття покарання на підставі положень статей 75, 76, 104 КК або призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що його підзахисний повністю визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував фактичних обставин справи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, критично поставився до скоєного, вибачився перед потерпілим, активно сприяв у розкритті злочинів, потерпілим частково повернув майно, бажає стати на шлях виправлення і перевиховання. Крім того, відповідно до доповіді центру пробації виправлення ОСОБА_2 є можливим без ізоляції від суспільства. Зазначає, що суди, визначаючи покарання, не повною мірою врахували наведених обставин.
У доповненнях до касаційної скарги захисник зазначає, що ОСОБА_2 має позитивні характеристики із школи, де навчався, та ДУ "Бахмутська установа виконання покарань № 6", де відбував покарання.
Прокурор Куценко І.В., не оспорюючи фактичних обставин справи, у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 квітня 2020 року у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 визнав себе винуватим у скоєнні інкримінованих злочинів, щиро розкаявся у вчиненому, не заперечував фактичних обставин справи, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, активно сприяв у розкритті злочинів, потерпілим частково повернув майно. Відповідно до доповіді центру пробації виправлення ОСОБА_2 є можливим без ізоляції від суспільства. Таким чином, враховуючи викладене, існують всі підстави для застосування до неповнолітнього положень статей 75, 76, 104 КК та для звільнення його від відбуття покарання з випробуванням.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Педченко В.Г. підтримав свою касаційну скаргу та скаргу представника публічного обвинувачення, просив задовольнити їх.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 підтримала касаційні скарги захисника та представника публічного обвинувачення, просила задовольнити їх.
У судовому засіданні прокурор Савків С.В. підтримала касаційну скаргу представника публічного обвинувачення та скаргу захисника Педченка В.Г., просила задовольнити їх.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.