ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 640/6410/18
провадження № 51-3012км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Титаренка Ю. А.,
засудженого ОСОБА_1 ,
захисника Булавінової Ю. В. (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Смородського О. Г.(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ? адвоката Булавінової Ю. В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року і ухвалу Харківського апеляційного суду від 5 травня 2020 року, а також касаційні скарги потерпілої ОСОБА_2 та прокурора Голубничої Н. А. на ухвалу Харківського апеляційного суду від 5 травня 2020 рокуу кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Чехова Московської області РФ, зареєстрованого у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі ? КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 5 травня 2020 року змінив вирок місцевого суду. Перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 3 на ч. 2 ст. 186 КК і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок залишив без змін.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин. 10 лютого 2018 року приблизно о 03:00 він, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання злочинних наслідків, підійшов і постукав у двері квартири АДРЕСА_3 . Після того як мешканка вказаної квартири - ОСОБА_2 відчинила двері, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, відштовхнув останню та незаконно проник до квартири. У приміщенні квартири ОСОБА_1, застосовуючи фізичне насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої і виразилося у хапанні ОСОБА_2 за волосся та стисканні її рук, шляхом ривку відкрито викрав у неї мобільний телефон "iPhone 7", вартість якого за висновком судово-товарознавчої експертизи від 12 лютого 2018 року № 144 становить 19 250 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 шляхом вільного доступу, без згоди ОСОБА_2 взяв зі столу на кухні ноутбук останньої "Lenovo" вартістю 3350 грн (згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи від 12 лютого 2018 року № 144, а також змусив потерпілу передати йому грошові кошті в сумі 300 дол США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину дорівнювала 8136 грн. Заволодівши у такий спосіб майном ОСОБА_2 на загальну суму 30 736 грн, ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь, тим самим спричинив ОСОБА_2 матеріальні збитки на вищевказану суму.
Дії ОСОБА_1 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 3 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, поєднане з проникненням у житло.
За висновком, якого дійшов суд апеляційної інстанції,ні орган досудового розслідування, ні районний суд не встановили того, що під час проникнення у житло потерпілої ОСОБА_1 мав умисел на заволодіння чужим майном, та з огляду на це кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої.
В зв`язку з перекваліфікацією діяння апеляційний суд зменшив покарання до позбавлення волі на строк 4 роки.
Вимоги та доводи осіб, які подали касаційні скарги
Захисник засудженого у касаційній скарзі просить скасувати рішення районного та апеляційного судів і визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що частина доказів є недопустимою, інші не містять достовірної інформації, а факт спричинення потерпілій матеріальної та моральної шкоди нічим не підтверджено.
Засуджений у своїй касаційній скарзі з доповненнями просить закрити кримінальне провадження на підставі ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі ? КПК) за недоведеністю його винуватості, вказуючи, що матеріали кримінального провадження сфальсифіковано органом досудового розслідування; насилля він не вчиняв; потерпіла сама відчинила двері, пригостила його кавою і, прочитавши записку від ОСОБА_4, добровільно надала речі, про які він просив; дактилоскопічну експертизу проведено не в повному обсязі, а у квартирі АДРЕСА_3 знайдено відбитки його пальців лише на вхідній двері та склянці, що спростовує свідчення потерпілої про здійснення ним обшуку квартири; протоколи всіх проведених слідчих дій складені за відсутності засудженого і його захисника Книш А. Л., з яким він уклав договір; речові докази вилучені з порушенням вимог КПК, тому є недопустимими доказами; в матеріалах справи наявні висновки не всіх експертиз; не допитано свідка ОСОБА_5, на допиті якого наполягала сторона захисту і який міг підтвердити показання засудженого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого щодо проведення медичного обстеження потерпілої та ОСОБА_4 на предмет вживання наркотичних засобів; потерпіла ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_4 давали в суді неправдиві свідчення; відсутній протокол про обшук його машини. Крім цього, просить застосувати щодо нього положення ч. 5 ст. 72 КК.
У касаційній скарзі прокурор Голубнича Н. А. просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, унаслідок якого призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Так, прокурор зазначає, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про перекваліфікацію дій винуватого, не оцінив усіх доказів у справі, не дотримався принципу безпосередності дослідження доказів, яким дав іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції. Також, на його думку, без належної оцінки залишився спосіб вчинення злочину, а саме незаконне проникнення до чужого житла та застосування насильства щодо жінки. Вказані обставини свідчать про високу ступінь зухвалості обвинуваченого, про його правовий нігілізм та нівелювання ним загальносуспільних цінностей.
Потерпіла у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, унаслідок чого призначене засудженому судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі. Вказує про те, що апеляційний суд безпідставно і необґрунтовано дійшов висновку про перекваліфікацію дій винуватого, дав неправильну оцінку доказам у справі.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника потерпіла вказує, що його скарга є необґрунтованою, зазначає, що дозволу на проникнення у її житло не давала і записки від ОСОБА_4 не отримувала.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілої засуджений вказує, що вона надала неправдиві показання, намагається вести в оману касаційний суд, наполягає що справу сфабриковано.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали свої касаційні скарги, заперечували щодо касаційних скарг прокурора та потерпілої.
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційні скарги сторони обвинувачення та потерпілої, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, заперечував проти задоволення касаційних скарг захисника та засудженого.
Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення скарг захисника та засудженого і підтримали доводи, викладені в касаційних скаргах прокурора та потерпілої.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах і запереченнях, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.
Ухвала апеляційного суду - це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому воно має відповідати тим же вимогам, що й рішення суду першої інстанції, тобто бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК. Крім того, ухвала апеляційного суду за змістом має відповідати вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Згідно з цією нормою закону в мотивувальній частині ухвали суд апеляційної інстанції зобов`язаний навести встановлені ним обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними. При зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, дійшов висновку про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікував дії винуватого за ч. 3 ст. 186 КК яквідкрите викрадення чужого майна (грабіж) із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане з проникненням у житло.
Своє рішення суд обґрунтував, зокрема, аналізом показаньзасудженого, показаннями потерпілої, свідків, протоколами огляду місця події, предметів, пред`явлення речей для впізнання, слідчого експерименту та висновками експертиз. На основі цих доказів місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане з проникненням у житло.
Доводи про фальсифікацію доказів, органом досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 суд визнав обґрунтовано безпідставними, оскільки матеріали справи містять лише ксерокопію записки ОСОБА_6 на яку він посилається, стороною захисту не надано її оригіналу, а також під час виконання вимог ст. 290 КПК жодних заперечень з цього приводу не було.
Також встановлено, що суд вживав у межах повноважень заходів для забезпечення явки свідка ОСОБА_5, однак допитати його не вдалося, оскільки місце його знаходження не встановлене. Тому відповідно до вимог КПК суд правомірно закінчив судовий розгляд без допиту вказаного свідка.