Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №466/7784/13-ц
провадження №61-20360св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
за зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
за зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк",
третя особа - ОСОБА_1,
за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ОСОБА_3,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (ПАТ "УкрСиббанк, банк), правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банку", звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як із солідарних боржників, заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2008 року у розмірі 51207,82 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 05 листопада 2010 року еквівалентно 408 215,44 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 46 933,14 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 4274,68 доларів США, заборгованість по пені - 2154,62 грн.
Позов мотивовано тим, що 31 липня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит для купівлі квартири у розмірі 47 650 доларів США зі сплатою 13,5% річних та строком повернення до 27 липня 2029 року, шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 575 доларів США.
Виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено іпотекою квартири на підставі договору іпотеки від 31 липня 2008 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, та порукою ОСОБА_2 на підставі укладеного з нею договору поруки від 31 липня 2008 року.
У звʼязку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань, 18 серпня 2010 року банк надіслав відповідачам письмову вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, вказана вимога не була виконана в добровільному порядку, що є підставою для стягнення заборгованості в судовому порядку.
Під час розгляду справи ПАТ "Дельта Банк" збільшило розмір позовних вимог за рахунок збільшення періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором і остаточно просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором станом на 23 липня
2015 року у розмірі 2 021 875,51 грн.
У грудні 2012 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до
АТ "УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_2, в якому просив суд ухвалити рішення про тлумачення змісту кредитного договору
від 31 липня 2008 року про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтентної схеми погашення), визначивши, на яку сторону в цьому зобов`язанні покладено валютні ризики.
Позов мотивовано тим, що незважаючи на викладені вимоги цивільного законодавства, а також на відсутність закону, який би передбачав використання іноземної валюти із споживачем (фізичною особою), відповідач закріпив у договорі валюту зобов`язання замість гривні іноземну - долари США.
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про зміну умов договору від 31 липня 2008 року з тих підстав, що валютні ризики за цим договором повинен нести саме банк, однак останній звернення по суті не розглянув. Водночас звернувся з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути суму заборгованості з урахуванням збільшення курсу гривні до долара США, тобто поклав валютні ризики саме на позивача. Таким чином, оскільки сторонами по різному тлумачаться зміст умов про валютні ризики за договором від 31 липня 2008 року, то виникає необхідність у проведенні цього тлумачення судом.
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Дельта Банк" та АТ "УкрСиббанк, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08.12.2011 року між АТ "УкрСиббанк" та
ПАТ "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г.
Зустрічний позов мотивовано тим, що договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами в порушення вимог частини першої статті 203 ЦК України не відповідає актам цивільного законодавства, оскільки зі змісту договору не вбачається, що між сторонами договору досягнуто згоди з усіх його істотних умов, зокрема, ціни договору в цілому та ціни за відступлення майнових прав за кредитним договором від 31 липня 2008 року.
Крім того, вказаний договір є фіктивним, оскільки в порушення вимог частини п`ятої статті 203 ЦК України він не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених в частині відступлення від ПАТ "УкрСиббанк" до ПАТ "Дельта Банк" майнових прав за кредитним договором та договором поруки, так як банк не надав суду додатку №1 до акту приймання-передачі прав вимоги, в якому деталізовані всі кредитні договори.
В подальшому ОСОБА_2 доповнила підстави свого зустрічного позову, посилаючись на те, що перший заступник голови ради директорів ПАТ "Дельта Банк" В. Масюра не мав повноважень підписувати від імені ПАТ "Дельта Банк" вказаний вище договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року.
У січні 2017 року ОСОБА_3, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору від 31 липня 2008 року.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_4, як особа, яка нібито поставила підпис на вказаному договорі від імені банку, в порушення вимог частини другої статті 203 ЦК України, не мала всього обсягу цивільної дієздатності на вчинення такої дії, що підтверджується фактичною відсутністю оригіналу довіреності від 21 лютого 2008 року, на яку міститься посилання у кредитному договорі. В порушення вимог частини третьої статті 203 ЦК України, відсутнє фактичне волевиявлення банку на укладення вказаного договору, оскільки кредитний договір від імені банку не є підписаним власноручно ОСОБА_4, а підписаний невідомою особою.
21 лютого 2016 року ОСОБА_3 досягнув повноліття, а тому самостійно оспорює укладений з його батьком кредитний договір, оскільки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку банку передано квартиру, яка є його постійним місцем проживання, а тому у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором будуть порушені його права та законні інтереси.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 грудня
2018 року у складі судді Свірідової В. В. позов АТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2008 року у розмірі 2 021 875,51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" судові витрати у розмірі 1820 грн, - по 910 грн з кожного.
У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 - відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник допустив порушення взятих на себе кредитних зобов`язань, у зв`язку з чим, станом на 23 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 2 021 875,51 грн, яка підтверджується наданим банком розрахунком та підлягає стягненню з позичальника і поручителя в солідарному порядку.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про тлумачення змісту договору (про застосування ануїтентної схеми погашення) суд першої інстанції виходив із безпідставності заявлених позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що, укладаючи 31 липня 2008 року договір про надання споживчого кредиту (при застосуванні ауїтентної схеми погашення), ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма істотними умовами договору: валюта кредиту, сума кредиту, термін кредитування, розмір щомісячних платежів за користування кредитними коштами, графік погашення кредиту, розмір штрафних санкцій, тощо, про що свідчить його підпис на договорах, тобто він усвідомлював критерії взятих на себе зобов`язань та розміри відповідальності за їх невиконання. Тому, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 визначився та погодився з усіма зазначеними умовами договору, в тому числі і з порядком отримання та повернення кредитних коштів у іноземній валюті. Крім цього, ОСОБА_2, укладаючи договір поруки від 31 липня 2008 року, підтвердила (п.1.2 договору поруки), що їй добре відомі всі умови вищезазначеного кредитного договору.
Підтвердженням дійсності укладеного договору про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) від 31 липня 2008 року та цілковитим погодженням з його умовами ОСОБА_1, є факт користування кредитними коштами з 31 липня 2008 року, та здійснення при цьому сплати необхідних платежів на погашення заборгованості по такому договору, що, у своїй сукупності свідчить про визнання своїми власними діями укладеного договору та прийняття на себе усіх його правових наслідків.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції відхилив доводи ОСОБА_1, що його не було попереджено, що валютні ризики він буде нести особисто.
Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2017 року, у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта Банк", ОСОБА_1, ПАТ "УкрСиббанк" про тлумачення змісту договорів та визнання договору про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) від 31 липня 2008 року та договору поруки від 31 липня
2008 року недійсними - відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту - відмовлено у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 08 грудня 2011 року купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься належним чином завірена копія договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня
2011 року, а також виписка з вказаного Договору, яка підтверджує, що дійсно ПАТ "УкрСиббанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.
ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк" домовились з усіх істотних умов та уклали договір купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня
2011 року в письмовій формі.
Спірний договір відповідає вимогам законодавства, був спрямований на реальне настання наслідків обумовлених ним, на виконання умов цього договору, сторонами спірного Договору купівлі-продажу від 08 грудня 2011 року досягнуто всіх істотних умов договору та на підтвердження вказаного надано належним чином засвідчені копії необхідних документів, які містяться в матеріалах справи.
Позивачем не надано доказів на підтвердження порушення банками вимог законодавства при укладенні договору купівлі-продажу прав вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту (при застосуванні ануїтентної схеми погашення), суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не є стороною оспорюваного ним договору про надання споживчого кредиту та внаслідок його укладення права останнього не порушені.
Суд виходив з того, що договір іпотеки не зменшив і не обмежив права на той час неповнолітнього ОСОБА_3, який продовжує користуватися квартирою, яка є предметом іпотеки.
Надаючи оцінку доводам ОСОБА_3 щодо недійсності кредитного договору на підставі частини другої статті 203 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що договір про надання споживчого кредиту (про застосування ануїтентної схеми погашення) був укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 . Сторонами зазначеного договору є АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1, і тому для укладення кредитного договору має значення обсяг цивільної дієздатності, саме: АКІБ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1, а не представника АКІБ "УкрСиббанк" - Григор`євої О. В. Разом з тим, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 виникли відносини представництва на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Укладена сторонами договірних відносин угода - договір про надання споживчого кредиту від 31 липня 2008 року (при застосуванні ануїтентної схеми погашення), укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особи, які її вчиняли, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, договір містить усі істотні умови, внаслідок його укладення права ОСОБА_3 не були порушені, а тому немає правових підстав для застосування наслідків, передбачених для недійсних угод (стаття 216 ЦПК України).
ОСОБА_2 оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та її зустрічного позову.
Постановою Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову банку про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 50 673,67 доларів США та 1653,29 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 46 933,14 доларів США, заборгованість за процентами - 3740,53 доларів США та пеня - 1653,29 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", відмовлено.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зустрічний позов ОСОБА_2 є безпідставним, оскільки за наявності договору від 08 грудня 2011 року, Додатку №1 до нього та акту приймання-передачі прав вимог від 19 грудня 2011 року, відсутні підстави для висновку, що не відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора АТ "УкрСиббанк" до нового кредитора ПАТ "Дельта Банк". Відповідно до вимог пункту 2.3 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року моментом переходу права вимоги є підписання між сторонами договору акта приймання-передачі прав вимоги, а отже, доводи ОСОБА_2 щодо необхідності надання додатково Додатку 1 до цього акту, є безпідставними, оскільки факт переходу права вимоги за кредитним договором від 31 липня 2008 року підтверджується Додатком №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, оригінал нотаріально посвідченого витягу з якого є в матеріалах справи.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок відступлення прав вимоги за договором від 08 грудня 2011 року відбулась заміна сторони кредитора кредитного договору від 31 липня 2008 року, однак, це не змінює умови кредитного договору, за яким відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є боржниками.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову банку з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що 18 серпня 2010 року АКІБ "УкрСиббанк" відповідно до умов кредитного договору надіслав позичальнику ОСОБА_1 письмову вимогу від 17 серпня 2010 року про дострокове повернення кредиту та процентів у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, а тому, відповідно до пункту 12.1 кредитного договору термін повернення кредиту вважався таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати направлення такої вимоги, тобто 28 вересня 2010 року.