Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №643/2921/19
провадження №61-59св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на його користь борг за договором позики у розмірі 20 000 доларів США та 3 % річних в розмірі 1494,25 доларів США.
Позов мотивовано тим, що відповідно до розписки від 02 вересня
2016 року відповідач зобов`язався повернути позивачу залишок боргу в сумі 20 000 доларів США. Проте вказаних коштів не повернув, що є підставою для їх стягнення в судовому порядку зі сплатою 3% річних, відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 вересня
2019 року у складі судді Єрмак Н. В. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 20 000 доларів США та 3% річних у розмірі 1494,25 доларів США, у загальній сумі 21 494,25 доларів США, що станом на 27 лютого 2019 року еквівалентно 579 971,36 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 5799,71 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов`язання перед ОСОБА_1 належним чином, чим порушив зазначені норми закону та умови договору, а тому сума боргу у розмірі 20 000 доларів США підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням 3% річних, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи містять заяви від 02.09.2016 року, які посвідчені приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н. П., з яких вбачається, що ОСОБА_2 повністю виконав зобов`язання за договорами позики від 09 січня 2013 року та 10 січня 2013 року. Також зазначено, що майнових та інших претензій до
ОСОБА_2 ОСОБА_1 не має.
Матеріали справи містять розписку від 02 вересня 2016 року, згідно якої частина боргу за вказаними договорами була погашена відповідачем, внаслідок чого залишок боргу становив 20 000 доларів США. Також згідно цієї ж розписки ОСОБА_2 визнає залишок боргу перед ОСОБА_1 у розмірі 20000 доларів США.
Проте, така розписка не є самостійним борговим документом, оскільки не містить зобов`язання повернути борг, а є лише документом, що свідчить про часткове погашення заборгованості та визнання боргу в розмірі 20 000 доларів США.
Вказана розписка та наведені заяви датовані однією датою - 02 вересня 2016 року та суду не надані належні та допустимі докази того, що ця розписка була складена та підписана після підписання заяв, які свідчать про повне виконання ОСОБА_2 боргових зобов`язань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту цим судом постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що сторонами у договорах позики (п. 5, 6 договорів) визначено порядок встановлення підтвердження прострочення боржника, порядок підтвердження сплати зобов`язань. Натомість, судом апеляційної інстанції помилково зазначено, як підставу до скасування рішення і відмови у позовних вимогах те, що позивачем не доведено порядок складання заяви про вилучення майна з іпотеки та порядок складення розписки.
Апеляційним судом було фактично безпідставно визнано виконаним договори позики, позика за якими не є сплаченою, підмінивши фактично іпотечні відносини та відносини позики.
Зважаючи на умови діючих договорів позики, розписка від 02 вересня 2016 року є належним доказом наявності залишку заборгованості, а заява, яка надана нотаріусу стосується лише відносин іпотеки. Чинним законодавством не передбачено вилучення майна з обтяження іпотекою із застереженням. У даному випадку немає значення порядок складання розписки та заяви, що складалися в один день, 02 вересня 2016 року і фактично в один час, що не заперечується сторонами.
Апеляційний суд не врахував, що за умов повного повернення коштів за договором позики були б відсутні підстави для стягнення, а ОСОБА_2 не підписував би розписки про наявність боргу, оскільки така потреба була б відсутня.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.