Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа №753/10416/17
провадження №61-14596св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія",
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ярослав-Авто",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 вересня 2018 року у складі судді
Леонтюк Л. К. та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у складі колегії суддів Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (далі - ПрАТ "УТСК", страхова компанія), ОСОБА_2, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ярослав-Авто" (далі - "Ярослав-Авто"), з позовом, в якому просив стягнути з ПрАТ "УТСК" суму відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП") у розмірі 50 000 грн, стягнути з ОСОБА_2 суму відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 5 960 грн та суму моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 27 травня 2015 року о 18:00 год по проспекту Бажана-Григоренка в м. Києві водій ОСОБА_2, керуючи автобусом "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, який належить ТОВ "Ярослав авто" та який був застрахований у ПрАТ "УТСК", при зміні напрямку руху не переконався у безпечності маневру, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого виникло зіткнення з автомобілем "Хонда" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Винним у ДТП визнано ОСОБА_2 .
Позивач поніс витрати по ремонту автомобіля, які йому відповідачі не відшкодували, у зв`язку з чим він звернуся до суду за захистом порушеного права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня
2018 року позов ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 суму відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 49 000 грн та витрати по оплаті судового збору 1600 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 1 000 грн, суму відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП у розмірі 5 960 грн та 1500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для відновлювального ремонту позивачем придбано запасних частин на суму 51 960 грн. Відповідно до актів виконаних робіт, було здійснено роботи по відновленню автомобіля Хонда Акорд, номерний знак
НОМЕР_2 , на загальну суму 4 000 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту складає 55 960 грн. Відповідно до поліса від 21 січня 2015 року страхова сума на одного потерпілого за шкоду спричинену майну становить 50 000 грн, розмір франшизи становить 1 000 грн.
Сума франшизи у розмірі 1 000 грн підлягає стягненню з відповідача
ОСОБА_2 уд першої інстанції визначив розмір збитків, які позивач реально поніс внаслідок проведеного ремонту автомобіля у розмірі 55 960 грн та дійшов висновку про наявність підстав для їх відшкодування страховою компанією в межах страхового ліміту та за виключенням франшизи.
Оскільки відповідач ПрАТ сплатив добровільно позивачу загальну суму страхового відшкодування 2000 грн., то сума в межах ліміту за мінусом 1000 грн.(розмір франшизи) підлягає стягненню з нього на користь позивача у розмірі 49 000 грн.
Інша сума збитків, яка перевищує страховий ліміт та франшиза підлягає стягненню з винної у ДТП особи.
Суд першої інстанції дійшов висновку про завдання позивачу моральної шкоди, розмір якої визначив у 1500 грн та стягнув її з ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ "УТСК" задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, шляхом зменшення розміру стягнутої з
ПрАТ "УТСК" суми з 49 000 грн до 47 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що цивільно-правова відповідальність перед третіми особами винної особи в ДТП ОСОБА_2 (автобус Богдан ) була застрахована в межах ліміту
50 000 грн, тому відповідач ПрАТ "УТСК" і повинне нести відповідальність в цих межах. Оскільки відповідач ПрАТ "УТСК" сплатив добровільно позивачу загальну суму страхового відшкодування 2000 грн, то сума в межах ліміту за мінусом 1000 грн (розмір франшизи) підлягає стягненню з нього на користь позивача у розмірі 47 000 грн.
Оскільки апеляційним судом було встановлено, що страхова компанія сплатила позивачу в рахунок страхового відшкодування 2000 грн, то стягнута судом першої інстанції сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на цю суму, а рішення суду підлягає зміні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням суми стягнення зі страхової компанії до 47 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПрАТ "УТСК" не погодилось з висновками судів попередніх інстанцій в частині розміру стягнутого із страхової компанії відшкодування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано норми матеріального права, які прямо передбачені Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та підлягають застосуванню, зокрема статей 29, 36 вказаного Закону. Ухвалені судові рішення суперечать висновкам Верховного Суду, викладених у справах № 914/1319/16,
№ 910/5001/17.
Обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Отже, страховик (ПрАТ "УТСК") за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.
Згідно зі статтею 29, пункту 32.7 статті 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язанні з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Якщо для відновлення пошкодженого в ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ПрАТ "УТСК") відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 березня 2017 року у справах №№ 910/3650/16, 910/32969/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 01 лютого 2018 року у справі № 910/22886/16.
Тому пред`явлення ОСОБА_1 до ПрАТ "УТСК" вимоги про виплату страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахували обсягу відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страхувальником шкоди цим третім особам і дійшли помилкового висновку про обов`язок страхової компанії відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності, виходячи з розміру фактичної вартості проведеного ремонту.
При вирішенні даного спору судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не враховано, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту ремонту, а відповідно і оплати проведення ремонту автомобіля у платника податку на додану вартість, при цьому суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість стягнуто безпосередньо на користь позивача. У даному випадку розмір страхового відшкодування підлягав зменшенню на розмір ПДВ.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів страхової компанії та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Крім того, послався на те, що 14 серпня 2019 року ПрАТ "УТСК" виконала в добровільному порядку рішення суду та виплатила суму вартості відновлювального ремонту в повному обсязі.
Відзив на касаційну скаргу іншими особами до суду не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
21 січня 2015 року між ТОВ "Ярослав - Авто" та ПрАТ "Українська транспортна страхова компанія" укладено договір обов`язкового страхування наземною транспорту, яким є поліс № А1 /7730473. Строк дії договору визначено сторонами до 20 січня 2016 року.
За умовами вказаного договору об`єктом страхування є автобус "Богдан", номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ТОВ "Ярослав - Авто", а ліміт страхової суми визначено у розмірі 50 000 грн.
27 травня 2015 року мала місце дорожньо - транспортна пригода з участю застрахованого транспортного засобу, який належить ТОВ "Ярослав авто" і яким керував ОСОБА_2 та автомобілем "Хонда Акорд" НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, який згідно трудового договору, працював водієм у ТОВ "Ярослав - Авто".
В результаті ДТП автомобіль "Хонда Акорд", номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, отримав механічні пошкодження.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 17 лютого 2016 року, розмір матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП, складає 31 282,51 грн.
Позивач відремонтував пошкоджений транспортний засіб.
Для відновлювального ремонту позивачем придбано запасних частин на суму 51 960 грн, а відповідно до актів виконаних робіт, вартість робіт по відновленню автомобіля "Хонда Акорд", номерний знак НОМЕР_2, склала загальну суму 4 000 грн. Фактична вартість відновлювального ремонту складає 55 960 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права