Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 185/6224/14-ц
провадження № 61-8277св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Павлоградська міська рада,
треті особи: служба у справах дітей Павлоградської міської ради, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області, перша Павлоградська нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Гаврилова В. А. від 07 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., від 20 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2014 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, Павлоградської міської ради, треті особи: служба у справах дітей Павлоградської міської ради, орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, Павлоградська місцева прокуратура Дніпропетровської області, перша Павлоградська нотаріальна контора, про визнання заповіту частково недійсним та визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позову вказала, що квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вказані особи померли. Останнім помер ОСОБА_6 , який був батьком ОСОБА_2, яка у свою чергу є спадкоємцем першої черги та має право на обов`язкову долю у спадщині, як неповнолітня особа. Померлий заповів вказану квартиру відповідачу, який відмовляється добровільно передати ОСОБА_2 право власності на належну їй частину спадщини у вигляді Ѕ частини вказаної квартири.
З урахуванням зміни позовних вимог позивач просила суд визнати заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, частково недійсним та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що малолітня ОСОБА_2 має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_2, а тому за нею слід визнати право власності на Ѕ частину належної йому спірної квартири. Позовні вимоги про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_6 на користь відповідача ОСОБА_3 , є безпідставними та необґрунтованими.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, скасовано рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2018 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, що діяла в інтересах ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що малолітня ОСОБА_2 має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті свого батька ОСОБА_2 у вигляді Ѕ частини спірної квартири. Іншу частину спірної квартири успадкував відповідач на підставі заповіту спадкодавця, наявність якого не перешкоджає позивачу у реалізації її права на обов`язкову частку у спадщині. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд не розглянув усіх позовних вимог та не зазначив у резолютивній частині рішення про наслідок розгляду позовних вимог щодо визнання заповіту частково недійсним та не вирішив питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували показання свідків про те, що спадкодавець ОСОБА_6 за життя ніколи не згадував про свою дочку. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення посмертної молекулярно-генетичної експертизи шляхом ексгумації тіла померлого ОСОБА_6 з метою встановлення його родинних зв`язків останнього з ОСОБА_2 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі свідоцтва про право власності виданого Павлоградським житловим відділом від 28 липня 1998 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 належала квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після смерті якого його батько ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину у вигляді права власності на частину належної померлому квартири, оскільки проживав та був зареєстрований у вказаній квартирі, проте юридично оформити право власності не встиг.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4, після смерті якого, його син ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину у вигляді права власності на частину належної померлому квартири та частину успадкованої квартири, оскільки проживав та був зареєстрований у вказаній квартирі (а.с.18, т.1).
16 липня 2013 року ОСОБА_6 подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав (а.с. 74, т.1).
09 серпня 2013 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 (а.с. 70, т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді спірної квартири.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є дочкою ОСОБА_6, що підтверджено копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 7, т.1), та час смерті останнього була малолітньою особою.
24 грудня 2013 року ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_2, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 (а.с. 61, т. 1).
30 квітня 2014 року нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру та запропонував звернутися до суду з цього питання (а.с. 76, т.1).