Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 645/3497/17
провадження № 61-5898св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - комунальне підприємство "Жилкомсервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Сілантьєва Е. С., від 11 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю., від 29 січня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (далі - КП "Жилкомсервіс"), про виселення з самоправно зайнятого житлового приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 1964 року на підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради депутатів від 24 листопада 1964 року ОСОБА_2 було видано ордер № НОМЕР_3 на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У вказаному житлі за відсутності законних підстав на це проживає відповідач, який не зареєстрований у вказаній кімнаті та не має відповідного ордеру.
За таких обставин Харківська міська рада просила на підставі частини третьої статті 116 ЖК УРСР виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовомдо Харківської міської ради, третя особа - КП "Жилкомсервіс", про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що після смерті у 1981 році ОСОБА_2 спірною квартирою, яка знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, користувалася на правах оренди (найму) його мати ОСОБА_3 (племінниця ОСОБА_2 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилаючись на те, що з народження і до теперішнього часу він постійно проживає у спірній квартирі, ОСОБА_1 просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 ; зобов`язати Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради визнати його основним наймачем квартири шляхом внесення змін до раніше укладеного на підставі ордеру № НОМЕР_3 від 12 грудня 1964 року між ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Червонозаводської районної ради депутатів договору найму (оренди) зазначеного нерухомого майна.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, у задоволенні позову Харківської міської ради відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач ОСОБА_1 вселився у спірне житлове приміщення з передбачених законом підстав, а тому не підлягає виселенню в порядку частини третьої статті 116 ЖК УРСР. ОСОБА_1, вселившись у спірну квартиру як член сім`ї наймача спірного житлового приміщення - своєї матері, на законних підставах набув право користування вказаним житлом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, Харківська міська рада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності ордеру та реєстрації місця проживання у вказаній квартирі, а також наявності у нього іншого житла, де зареєстровано його місце проживання, відповідач не має законних підстав для проживання у спірному житлі, а тому підлягає виселенню із нього. ОСОБА_1 не звертався до Харківської міської ради із заявою про визнання права користування спірним житловим приміщенням, а тому його позовні вимоги є безпідставними.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 березня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 грудня 1964 року на підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради депутатів від 24 листопада 1964 року ОСОБА_2 було видано ордер № НОМЕР_3 на право зайняття кімнати АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Згідно із довідкою КП "Жилкомсервіс" від 06 червня 2017 року за вищевказаною адресою було зареєстровано місце проживання: ОСОБА_2 з 22 листопада 1965 року по 18 листопада 1981 року, його племінниці ОСОБА_3, яка є матір`ю позивача ОСОБА_1, - з 02 вересня 1981 року по 17 травня 2017 року, позивача ОСОБА_1 - з 30 червня 2004 року по 12 березня 2008 року.
Квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою.
Місцем реєстрації ОСОБА_1 є нежитлове приміщення - магазин, який не придатний для мешкання особи, розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо вирішення позову Харківської міської ради
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
Таким чином, відносини, які виникають у зв`язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативними актами житлового законодавства (частина перша статті 3 ЖК УРСР).
Відповідно до частин першої та другої статті 64 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
При визначенні кола членів сім`ї наймача, відповідно до вимог частини другої статті 64 ЖК Української РСР, слід брати до уваги, що такими є особи, які належать до членів сім`ї наймача, а інші можуть бути визнані такими, якщо доведуть наявність необхідних для того обставин. Зокрема, це особи, які постійно проживають з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом статті 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК УРСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
За змістом статті 65 ЖК УРСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.
У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.