Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 676/2334/18
провадження № 61-21862св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави,
відповідачі:Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Басейнове управління водних ресурсів річок Прут та Сірет, Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року
у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу недійсними, витребування земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 2 затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), яка розташована в с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва.
На підставі вказаного рішення 30 вересня 2015 року реєстраційна служба Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області видала ОСОБА_1 свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку, а в подальшому ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 21 липня 2016 року відчужив її ОСОБА_2 .
Спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної смуги Дністровського водосховища та відноситься до земель водного фонду, передача яких у власність громадян, у тому числі для ведення садівництва, заборонена. А тому рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, правонаступником якої на момент звернення до суду є Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_1, а також укладений ним договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону та підлягають визнанню недійсними.
Земельна ділянка вибула з власності територіальної громади с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, поза її волею та за недійсним правочином, внаслідок чого власник землі має право витребувати її від добросовісного набувача.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 2, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), розташовану в с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 вересня 2015 року № 44780186, видане реєстраційною службою Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 21 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Кахній Л. І., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- витребувати земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), розташовану в с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області від ОСОБА_2 ;
- повернути земельну ділянку в комунальну власність територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що належним позивачем у справі має бути головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, а не держава, тому підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді не підтверджено.
На думку суду, прокурором не дотримано процедуру, передбачену частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з цим позовом до суду.
Крім того, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним прокурором неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада
2019 року рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним і скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним, витребування земельної ділянки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов заступника прокурора Хмельницької області задоволено частково.
Визнано незаконним і скасовано рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня
2015 року № 2 про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), розташованої в с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, та призначеної для ведення садівництва.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), розташовану в с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, та призначену для ведення садівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 737768168224).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги прокурора, апеляційний суд, враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, вважав, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави із дотриманням порядку звернення до суду, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Встановивши, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, внаслідок чого не могла бути передана у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва, апеляційний суд вважав наявними правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 15 вересня 2015 року № 2, яким затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), розташовану в с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва.
Крім того, апеляційний суд вважав, що власник майна може витребувати майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в добросовісного набувача спірне майно. Таким чином, позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
На думку апеляційного суду, задоволення позову про визнання виданого ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно не призведе до реального відновлення прав позивача, а тому в цій частині вимог прокурором обрано неефективний спосіб захисту порушеного цивільного права, внаслідок чого вказана частина позовних вимог не може бути задоволена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У січні 2020 року справу № 676/2334/18 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не перевірив повноважень прокурора, не звернув увагу на те, що прокурор одночасно виступає позивачем і відповідачем у цій справі, що призводить до конфлікту інтересів сторін у судовому процесі.
Суд апеляційної інстанції належним чином не оцінив доводи
ОСОБА_1 про те, що він та ОСОБА_2 є добросовісними набувачами земельної ділянки, які не допустили протиправної поведінки при отриманні спірного майна у власність.
Висновок суду апеляційної інстанції про порушення волі власника при виділенні та передачі земельної ділянки є помилковим та не відповідає дійсності.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що негаторні та віндикаційні вимоги є взаємовиключними та не можуть одночасно бути задоволені, проте апеляційний суд скасував та визнав незаконним рішення Устянської сільської ради (негатрона вимога), а також витребував земельну ділянку у добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України (віндикаційна вимога).
Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги прокурора, апеляційний суд не врахував критерій "справедливої рівноваги" та "пропорційності" у втручання в право власності особи, судом не було дотримано необхідного балансу, оскільки відповідач несе індивідуальний і надмірний тягар.
Доводи інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому погоджується з доводами касаційної скарги та просить скасувати оскаржувану постанову, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.
У лютому 2020 року заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
При цьому посилається на безпідставність та невмотивованість доводів скарги, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому її передача фізичній особі для ведення садівництва у порядку безоплатної приватизації є незаконною та порушує інтереси українського народу загалом.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що земля має ознаки земель водного фонду, а тому вибула з володіння держави незаконно, що ставить під сумнів добросовісність відповідачів під час отримання у власність спірної земельної ділянки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, правонаступником якої є Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області,
від 03 липня 2015 року № 21 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га для ведення садівництва в с Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області. (а. с. 8, т. 1)
16 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Гарант ЛЛС" із заявою про розробку проекту землеустрою. (а. с. 13, т. 1)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Гарант ЛЛС" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (а. с. 9-12, т. 1)
15 вересня 2015 року Устянська сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області прийняла рішення № 2, яким затвердила вказаний проект землеустрою та передала земельну ділянку площею 0,0600 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0110), розташовану в с Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва. (а. с. 8, т. 1)
На підставі цього рішення 30 вересня 2015 року Реєстраційна служба Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на земельну ділянку (індексний № 44780186). (а. с. 70-71, т. 1)
За договором купівлі-продажу від 21 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Кахній Л. І. (реєстраційний № 683),
ОСОБА_1 відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_2
(а. с. 68, т. 1)
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої станом на 24 лютого 2017 року, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 (а. с. 32-33, т. 1)
Судом апеляційної інстанції також установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822489100:01:001:0110, яка була передана у власність ОСОБА_1 та відчужена ОСОБА_2, знаходиться в межах природоохоронної зони Дністровського водосховища, що підтверджується довідкою Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ від 01 березня 2017 року № 41 (а. с. 35-36, т. 1)
Ця обставина також підтверджується робочим проектом водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території колгоспу "Україна" Кам`янець-Подільського району Хмельницької області
(а. с. 37-46, т. 1).
Також установлено, що відповідно до довідки форми 6-зем спірна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту та належить до комунальної власності. (а. с. 16, т. 1)
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо повноважень прокурора
Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у правовідносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 листопада 2018 року
у справі № 5023/10655/11, у постанові від 26 лютого 2019 року у справі
№ 915/478/18).
У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).
Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно з абзацом третім частини другої статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.
Європейський суд з прав людини також звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02).
У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Устянська сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, незаконно відчужила земельну ділянку комунальної власності. При цьому її правонаступник, Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, яка діє від імені та в інтересах територіальної громади с. Устя, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, не виконує свої представницькі функції органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах. Унаслідок незаконної передачі земельної ділянки водного фонду у приватну власність порушуються інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлюється реалізація державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням економічних та інших інтересів суспільства.
Апеляційний суд, встановивши, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади, що підтверджується довідкою форми 6-зем (а. с. 16, т. 1), та враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, правильно вважав, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави без порушення порядку такого звернення, передбаченого Законом України "Про прокуратуру".