Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 572/1866/17
провадження № 61-36370св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - колективне підприємство "Індтрикотаж",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року, ухвалене у складі судді
Ведяніної Т.О., та постанову Апеляційного суду Рівненської області
від 12 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до колективного підприємства "Індтрикотаж" (далі - КП "Індтрикотаж") про внесення до трудової книжки запису про звільнення, стягнення грошових коштів, належних при звільненні.
Позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що наказом від 02 квітня 1992 року
№ 1/К її призначено директором КП "Індтрикотаж", що підтверджується записом у трудовій книжці.
Вказувала, що загальними зборами КП "Індтрикотаж", що зафіксовано
в протоколі від 30 січня 2016 року № 1/16, її звільнено з посади директора
з 01 лютого 2016 року, тобто трудовий договір з нею розірвано на підставі пункту 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Посилаючись на положення статей 44, 48, 116, 117 КЗпП України стверджувала, що відповідач не вніс у її трудову книжку відповідний запис про звільнення, не сплатив вихідну допомогу у розмірі не менше шести середніх заробітків та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Уточнивши позовні вимоги, просила суд:
зобов`язати відповідача внести до її трудової книжки запис про звільнення
з посади директора КП "Індтрикотаж" з 01 лютого 2016 року;
стягнути з відповідача на її користь, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, заборгованість по вихідній допомозі у розмірі 8 268 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 51 084 грн;
вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обіймала посаду керівника підприємства та зберігала власну трудову книжку у себе (що встановлено з її слів). При цьому із копії протоколу загальних зборів учасників КП "Індтрикотаж", суд встановив, що 30 січня 2016 року позивача звільнено з посади директора колективного підприємства з 01 лютого 2016 року, тому 01 лютого 2016 року
є останнім днем її роботи, а відтак днем звільнення, тому дійшов висновку про те, що 01 лютого 2016 року ОСОБА_1 як керівник підприємства повинна була винести наказ про своє звільнення на підставі рішення загальних зборів та внести відповідний запис до трудової книжки. Отже відповідач жодним чином не порушив права позивача, оскільки вимоги закону порушено самою ОСОБА_1 .
Крім того, позивач пред`являла вимогу щодо внесення запису до своєї трудової книжки, а в судовому засіданні відмовлялася від пропозиції відповідача внести запис у трудову книжку, мотивуючи це незгодою з її звільненням, обґрунтовуючи її тим, що рішення загальних зборів не конкретизувало причину її звільнення та прийнято під час перебування її на лікарняному, однак не оспорила в судовому порядку підстави її звільнення.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та про стягнення вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження підстав її звільнення саме за пунктом 5 статті 41 КЗпП України, а в судовому засіданні сторони, з приводу цього, надавали суперечливі пояснення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня
2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги те, що ОСОБА_1 призначена на посаду директора
КП "Індтрикотаж" шляхом переведення її з посади приймальниці замовлень та звільнена із цієї посади загальними зборами, дійшов висновку, що посада керівника вказаного підприємства була виборною. При цьому позивач не надала будь-яких ґрунтовних пояснень з приводу того, як саме відбулася передача нею всіх справ та документації підприємства, після того як рішенням загальних зборів її звільнено із посади директора підприємства і з яких причин вона сама не змогла здійснити належне оформлення своєї трудової книжки, якщо вона вважала себе звільненою з роботи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Із пояснень сторони відповідача суд апеляційної інстанції встановив, що
КП "Індтрикотаж" фактично не здійснювало будь-якої господарської діяльності із 1996 року і на вказаному підприємстві не було працівників, окрім позивача, яка використовувала майно учасників цього колективного підприємства виключно у власних інтересах, у зв`язку із чим останні провели загальні збори і прийняли рішення про звільнення ОСОБА_1 із посади директора, яка після себе будь-якої документації підприємства взагалі не залишила.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що якщо ОСОБА_1 вважала, що загальними зборами учасників КП "Індтрикотаж" її було звільнено із роботи, а не просто із посади, то мала оскаржити це рішення загальних зборів з тих підстав, що її було звільнено з роботи без зазначення тієї чи іншої правової підстави, які передбачає КЗпП України, що нею не було зроблено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам та ухвалили незаконні рішення. Так, рішенням загальних зборів від 30 січня 2016 року її звільнено з виборної посади директора
КП "Індитрикотаж" з 01 лютого 2016 року, однак зазначене рішення не містить формулювання про причини звільнення із посиланням на відповідну норму закону. При цьому суди вказали, що вона як керівник підприємства мала видати наказ про своє звільнення та внести запис до трудової книжки, однак не звернули увагу на те, що в цей час вона перебувала на лікарняному, та повинна була знати про своє звільнення, і вже як звільнена особа, повинна була видати наказ про своє звільнення та внести відповідний запис у свою трудову книжку. Надаючи оцінку цим доказам, суди не звернули увагу на те, що після виходу з лікарняного її не допустили до підприємства.
Заявник вказує, що про скликання загальних зборів учасників
КП "Індтрикотаж" 30 січня 2016 року та її запрошення на ці збори стороною відповідача доказів надано не було. Відповідач не видав накази за результатами загальних зборів про її звільнення за пунктом 5 статті 41
КЗпП України та про здійснення розрахунку з нею. Матеріали справи не містять доказів її повідомлення про необхідність прибути на підприємство для внесення запису до трудової книжки та виплат належних їй при звільненні сум.
При цьому заявник вказує, що саме роботодавець повинен довести той факт, що ним вчинено всі дії щодо виплат сум, належних при звільненні працівнику.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції у своїй постанові не зазначив, які саме із її пояснень з приводу обставин справи є суперечливими.
Стверджує, що до суду першої інстанції нею надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, який статус має відповідач, і те, що вона не являється співвласником підприємства.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
02 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Погрібного С. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Сарненського районного суду Рівненської області.
У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.
У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.
07 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що наказом від 02 квітня 1992 року № 21/к ОСОБА_1
з 31 березня 1992 року звільнена з посади приймальниці замовлень у зв`язку із переведенням до господарського колективного підприємства "Індтрикотаж".
Наказом від 02 квітня 1992 року № 1/к ОСОБА_1 прийнята на роботу по переводу директором вказаного підприємства з 01 квітня 1992 року.
Із копії протоколу №1/16 загальних зборів учасників КП "Індтрикотаж", що відбулися 30 січня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора КП "Індтрикотаж" з 01 лютого 2016 року та зобов`язано її не пізніше 01 лютого 2016 року передати ОСОБА_2 всі матеріальні цінності, печатку та штамп КП "Індтрикотаж", фінансову та статистичну звітність підприємства, а також документи, які стосуються діяльності підприємства.
Призначено з 01 лютого 2016 року директором КП "Індтрикотаж"
ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі за текстом, в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.