1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України


03 листопада 2020 року

м. Київ


справа № 755/13344/18

провадження № 61-5762св20


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора,


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року у складі судді Савлук Т. В., постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф.,


ВСТАНОВИВ:


Описова частина


Короткий зміст позовних вимог





У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про усунення від спадкування.


Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Відповідачі належно не виконували обов`язки щодо піклування за ОСОБА_4, який є їх батьком. Зазначає, що ОСОБА_4 мав тяжку хворобу, проте відповідачі не підтримували батька матеріально та морально. Поховання ОСОБА_4 здійснювали за власний кошт позивачка та ОСОБА_5 .


На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: встановити факт ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_4 ; усунути від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .


Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій


Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.


Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів щодо перебування спадкодавця в безпорадному стані та ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Крім того, належними доказами не підтверджено, що спадкодавець мав потребу у постійному сторонньому догляді.


Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на нього.


Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року рішення місцевого залишено без змін.


Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.




Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


У березні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, уточнивши вимоги, просить постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.


Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.


Доводи інших учасників справи


У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Петренко Н. О. зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.


Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.


Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.


27 травня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .


За життя ОСОБА_4 заповіт не склав, спадкоємцями майна спадкодавця першої черги за законом є: донька - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3, які в межах шестимісячного строку заявили про намір прийняти спадщину та подали до Десятої Київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.


На підставі заяв спадкоємців, Десятою Київською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 893/2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .


На момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 .


Установлено, що до позовної заяви долучено копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 23 вересня 2017 року про намір прийняти спадщину після смерті сина - ОСОБА_4, однак в матеріалах спадкової справи № 893/2017, яка заведена Десятою Київської нотаріальною конторою, заява вказаного спадкоємця відсутня.


ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла.


За життя ОСОБА_6 залишила заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все належне їй рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого не складалось, заповідала позивачці ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.


Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.


Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту