Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 183/2762/19
провадження № 61-2393св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - військова частина А1302,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі судді Городецького Д. І., від 27 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 10 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до військової частини А1302 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що вона проходила військову службу в Збройних Силах України з 29 травня 2016 року та наказом командира військової частини А1302 від 26 жовтня 2018 року № 174-рс звільнена в запас з військової служби відповідно до підпункт "й" частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Наказом командира військової частини А1302 від 26 жовтня 2018 року № 293 її було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26 жовтня 2018 року. В наказі, крім іншого, зазначено про виплату їй грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на суму 19 713, 46 грн. У день її звільнення з військової служби розрахунок за неотримане речове майно з нею не був проведений, відповідачем була здійснена виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на суму 19 713,46 грн лише 25 лютого 2019 року.
Сума середньомісячного грошового забезпечення, яке підлягає виплаті за період з 26 жовтня 2018 року по 25 лютого 2019 року, становить 31 895,68 грн.
За таких обставин позивач просила стягнути на її користь з військової частини А1302 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 жовтня 2018 року по 25 лютого 2019 року в розмірі 31 895,68 грн без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб, а також судові витрати у сумі 4 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що компенсація за речове майно виплачувалась позивачу замість невикористаного речового майна, не є винагородою за виконану позивачем роботу, не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому несвоєчасна її виплата не може бути підставою для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2019 року та закрито провадження у справі.
Встановивши, що правовідносини у цій справі є публічно-правовими, оскільки виникли між особою, яка проходила військову, та суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Оскільки цей спір не є приватно-правовим, він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, отже наявні правові підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, для закриття провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спір у цій справі є приватно-правовим, оскільки стосується відновлення майнового стану позивача, зокрема права на компенсаціювартості за неотримане речове майно, а тому має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Про вказане також свідчить судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яким ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі за аналогічним позовом у зв`язку із тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Також касаційна скарга містить доводи про незгоду з рішенням суду першої інстанції, які зводяться до критики його висновків про те, що грошова компенсація за речове майно не є видом грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
У квітні 2020 року військова частина А1302 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржених судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 13 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України з 29 травня 2016 року.
Наказом командира військової частини А1302 від 26 жовтня 2018 року № 174-рс ОСОБА_1 звільнена в запас з військової служби відповідно до підпункт "й" частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Наказом командира військової частини А1302 від 26 жовтня 2018 року № 293 (по стройовій частині) ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26 жовтня 2018 року.
У цьому наказі, крім іншого, зазначено про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за не отримане речове майно на суму 19 713, 46 грн.
У день звільнення позивача з військової служби розрахунок за неотримане речове майно з нею не був проведений, відповідачем була здійснена виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на суму 19 713, 46 грн лише 25 лютого 2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, яка набрала законної сили, відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А1302 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам постанова апеляційної інстанції не відповідає з огляду на таке.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
У цій справі спірні правовідносини виникли з приводу невиплаченої позивачу при звільненні компенсації за невикористане ним речове майно, яке вона набула під час проходження нею військової служби.