ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 805/2525/15-а
адміністративне провадження № К/9901/26121/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року (головуючий суддя - Олішевська В.В.)
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гаврищук Т.М., судді - Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)
у справі №805/2525/15-а
за позовом Слов`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов`янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця""
про стягнення за рахунок готівки та з розрахункових рахунків грошових коштів у розмірі 132 861,37 грн з податку на прибуток, грошових коштів у розмірі 174 987,33 грн з авансового внеску з податку на прибуток, грошових коштів у розмірі 56 779,49 грн, грошових коштів у розмірі 1 053 695,08 грн з податку на додану вартість, грошових коштів у розмірі 1 061 032,27 грн з земельного податку
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Слов`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - позивач, контролюючий орган, Слов`янська ОДПІ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний реабілітаційний центр "Слов`янський курорт" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"" (далі - відповідач, Підприємство), в якому просила стягнути на користь Державного бюджету кошти розмірі 2479625,34 грн за рахунок готівки та з розрахункових рахунків Підприємства:
- грошові кошти у розмірі 132861,37 грн з податку на прибуток направити на р/рахунок №33117318700075, код платежу 11021000, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;
- грошові кошти у розмірі 174987,33 грн з авансового внеску з податку на прибуток направити на р/рахунок №3311134700075, код платежу 11024000, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;
- грошові кошти у розмірі 56779,49 грн із збору за спеціальне використання водних ресурсів направити на р/рахунок №33112357700075, код платежу 13020100, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;
- грошові кошти у розмірі 1053965,08 грн з податку на додану вартість направити на р/рахунок №31118029700075, код платежу 14010100, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016;
- грошові кошти у розмірі 1061032,07 грн із земельного податку направити на р/рахунок №33216811700075, код платежу 18010500, одержувач УДКС у м. Слов`янську в Донецькій області, банк отримувача ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
- стягнуто з розрахункових рахунків Дочірного підприємства "Санаторно курортний реабілітаційний центр "Словянський курорт" ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"" на користь Державного бюджету заборгованість з податку на прибуток підприємств у розмірі 132861,37 грн, збору за спеціальне використання води у розмірі 56779,49 грн, заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1053965,08 грн, авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 174987,33 грн, з земельного податку у розмірі 121581,51 грн (загальна сума боргу 1540174,78 грн). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про наявність правових підстав для стягнення з розрахункових рахунків відповідача грошових коштів у розмірі 132861,37 грн з податку на прибуток, у розмірі 174987,33 грн з авансового внеску з податку на прибуток, у розмірі 56779,49 грн, у розмірі 1053965,08 грн з податку на додану вартість, у розмірі 121581,51 грн з земельного податку. При цьому суди вказали про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Підприємства 939450,56 грн земельного податку з огляду на встановлені Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII пільги, зокрема, щодо звільнення суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльность на території проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р було призупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а в подальшому, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р визнано таким, що втратило чинність. Також, посилаючись на п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, скаржник зазначає, що у разі, якщо поняття, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу України, для регулювання відносин оподаткування мають застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу України. Наголошує на тому, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII відповідні зміни щодо звільнення від сплати земельного податку суб`єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції внесені не були, а тому відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII, зокрема, щодо встановлених ним пільг зі сплати земельного податку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 лютого 2016 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом розгляду цієї справи є стягнення з рахунків відповідача податкового боргу, зокрема, з земельного податку у розмірі 1 000 054,71 грн, який був нарахований на підставі: рішення відповідача про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання №33 від 30.03.2014 та податкового розрахунку земельного податку №900798348 від 18.02.2014 (термін сплати 30.04.2014, 30.05.2014,30.06.2014, 30.07.2014, 30.08.2014, 30.09.2014, 30.10.2014, 30.11.2014, 30.12.2014).
Судами попередніх інстанцій позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу з земельного податку задоволено частково у розмірі 121 581,51 грн (110 965,32 грн - сума основного грошового зобов`язання, несплаченого відповідно до податкової декларації з плати земельного податку та рішення №33/25-014 про розстрочення грошових зобов`язань від 30.03.2014 та 10 616,19 грн - пеня).
При цьому суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з Підприємства податкового боргу з земельного податку нарахованого у період з 14 квітня 2014 року.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.