У Х В А Л А
21 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/605/18
Провадження № 11-220заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 та її адвоката Худякова А. Г. про призначення справи до розгляду в судовому засіданні та витребування доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вища рада правосуддя, про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом про визнання дій та бездіяльності ВККС протиправними; визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 26 квітня 2018 року № 544/ко-18 про невідповідність судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді; стягнення моральної шкоди у сумі 1 млн грн.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 липня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрив з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 14 липня 2020 року адвокат Худяков А. Г. в інтересах ОСОБА_1 подав через Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі та призначила її до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 21 жовтня 2020 року; відмовила у задоволенні клопотання адвоката Худякова А. Г. в інтересах ОСОБА_1 про розгляд у судовому засіданні цієї адміністративної справи за участю сторін.
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та її адвокат Худяков А. Г. подали клопотання про призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_1 у своєму клопотанні просить витребувати від Комісії копію екзаменаційної відомості оцінювання практичного завдання на етапі іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 з кількістю балів, нарахованих учаснику іспиту за виконання практичного завдання, з остаточною оцінкою учасника іспиту за практичне завдання, засвідченої уповноваженим представником ВККС, та оригінали цього доказу для огляду в судовому засіданні.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 та її адвокатом Худяковим А. Г. на обґрунтування клопотань про призначення справи до апеляційного розгляду в судовому засіданні доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала клопотання адвоката Худякова А. Г. в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи за участю сторін і, не знайшовши підстав для задоволення клопотання представника скаржника про розгляд справи у судовому засіданні за його участю, відмовила у задоволенні цього клопотання.
Відмовляючи у задоволенні цього клопотання адвоката Худякова А. Г. в інтересах ОСОБА_1, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 311 КАС Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
З огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справа згідно з частиною третьою статті 311 КАС може бути розглянута Великою Палатою Верховного Суду у порядку письмового провадження.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для задоволення клопотання представника скаржника про розгляд справи у судовому засіданні за його участю.
Разом із тим, оскільки згідно із частиною першою статті 11 КАС ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, то Велика Палата Верховного Суду поінформувала учасників справи щодо вчинення процесуальних дій стосовно розгляду їх справи в порядку письмового провадження шляхом надіслання копій ухвали.
Проте ні ОСОБА_1, ні її адвокат Худяков А. Г. не погодились із таким рішенням Великої Палати Верховного Суду та наполягають на розгляді справи в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеції" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.
Зокрема, як зазначив ЄСПЛ, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права.
Як уже зазначалося, предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі. Крім того, на думку Великої Палати Верховного Суду, характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін, що не суперечить вимогам частини третьої статті 311 КАС.