ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 903/846/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Жуков С.В., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020
та рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2020
у справі № 903/846/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА"
до Приватного підприємства "Транс-Атлас"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія ПЗУ Україна"
про стягнення 1355545,12 грн збитків в порядку регресу
Учасники справи:
представник позивача - Колосар М. Є. (адв.), Попехін Є. І. (адв.);
представник відповідача - Мазур Д. Г. (адв.);
представник третьої особи - Авраменко Д. О. (адв.);
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-Україна", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просило стягнути з Приватного підприємства ТРАНС-АТЛАС 1.355.545,12 грн збитків в порядку регресу.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі та в порядку, встановленому рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 у справі № 910/21222/17, ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" відшкодувало збитки, завдані неналежним виконанням ПП "ТРАНС-АТЛАС" договору транспортного експедирування №10-03/2017 від 10.03.2017, у зв`язку з чим з моменту здійснення відшкодування вартості зіпсованого вантажу ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-Україна" отримало право зворотної вимоги до ПП "Транс-Атлас", як до особи, відповідальної за завдані збитки.
2. Короткий зміст позиції відповідача проти позову
2.1. ПП "Транс-Атлас" заперечувало проти позову, зазначаючи про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника (перевізника ПП "Транс-Атлас"), який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування відповідальності автоперевізника, так як уклавши договір добровільного страхування відповідальності автоперевізника, цей страховик (ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна"), хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
2.2. Окрім того, ПП "Транс-Атлас" подано заяву про застосування строків позовної давності, в обґрунтування якої зазначено про те, що правовідносини, на які посилається позивач, мали місце 17.03.2017, а позовна заява подана 24.10.2019, що свідчить про сплив строку позовної давності. Позивач помилково вважає, що він отримав право зворотної вимоги з відшкодування вартості пошкодженого вантажу до ПП "Транс-Атлас" в порядку регресу, оскільки регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Разом з цим питання відповідальності перевізника за пошкодження вантажу охоплюється договірними відносинами (договір № 10-03/2017 транспортного експедирування від 10.03.2017), що виникли між сторонами. Перебіг строку позовної давності у договірних відносинах починається не з дня виконання основного зобов`язання, як помилково вказує позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.03.2020, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020, в позові відмовлено.
3.2. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання, а саме не забезпечив збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення відшкодування за пошкоджений вантаж в розмірі 1355545,12 грн є обґрунтованими.
Разом з цим, позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування якого подано заяву відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
4. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини
4.1. 14.04.2014 між ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" (експедитор/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Веріас" (замовник) укладено договір транспортного експедирування №5, за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) експедитор, діючи в межах даного договору, приймає на себе обов`язки від свого імені за плату і за рахунок замовника організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу у міжнародному і міжміському сполученнях автомобільним (морським, авіа) транспортом, з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом вказаним в разовому замовленні (заявці), яке може бути отримане по факсу і має юридичну силу на рівні з оригіналом (надалі - послуги транспортного експедирування). Експедитор, на виконання даного договору, зобов`язаний від свого імені і за рахунок замовника забезпечити перевезення найманим транспортом засобами перевізника; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до транспортного процесу.
Відповідно до вказаного договору ТОВ "Торговий дім "Веріас" замовило послуги, пов`язані з перевезенням вантажу у міжнародному та міжміському сполученнях автомобільним транспортом, з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом, вказаним в разовому замовленні (Заявці) від 10.03.2017.
4.2. 10.03.2017 між ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" (експедитор/позивач) та ПП "Транс-Атлас" (перевізник/відповідач) було укладено договір транспортного експедирування № 10-03/2017 (далі - Договір), предметом якого є порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору сторони домовилися здійснювати перевезення згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (1956р.) та іншими нормативно-правовими актами України про вантажні перевезення.
Відповідальність сторін за договором №10-03/2017 від 10.03.2017 встановлена розділом 8 договору, згідно з п.8.1 якого сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за умовами цього договору. У випадку порушень зобов`язань за договором винна сторона повинна негайно усунути порушення та вжити заходів для усунення їх недоліків.
Відповідно до договору транспортного експедирування № 10-03/2017 від 10.03.2017 ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" замовило послуги, пов`язані з перевезенням вантажу у міжнародному та міжміському сполученнях автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення за маршрутом, вказаним в разовому замовленні (Заявці) від 10.03.2017.
4.3. Перевезення вантажу здійснювалося ПП "Транс-Атлас" автомобільним транспортом марки Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2 згідно з СМR- 436007, СМR-423307.
17.03.2017 на автодорозі Київ - Ковель 266 км. + 158 м. сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ПП "Транс-Атлас" ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Renault Magnum, р.н. НОМЕР_1, з напівпричепом, р.н. НОМЕР_2 не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив з`їзд в кювет, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у справі №159/1504/17, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, 17.03.2017 ПП "Транс-Атлас" було надано інший транспортний засіб марки Renault Magnum, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
В ході здійснення перевезення мало місце пошкодження вантажу, належного ТОВ "Торговий дім "Веріас".
Факт пошкодження вантажу, характер пошкоджень та кількість пошкодженого вантажу під час перевезення ПП "Транс-Атлас" згідно з договором транспортного експедирування №10-03/2017 від 10.03.2017 та заявкою від 10.03.2017, а також розмір збитків, завданих ТОВ "Торговий дім "Веріас", на суму 1355545,12 грн встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 при розгляді справи № 910/21222/17 згідно з актами про пошкодження вантажу №01200317 та №02200317.
4.4. Майнові інтереси перевізника - ПП "Транс-Атлас" були застраховані ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на підставі договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника № 312.994105293.20083 від 23.09.2016 (далі - договір страхування). Строк дії договору страхування визначений з 00 год. 00 хв. 25.09.2016 до 24 год. 00 хв. 24.09.2017.
Предметом вказаного договору страхування є майнові інтереси страхувальника (ПП "Транс Атлас"), що не суперечать законодавству України, і пов`язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв`язку з наданням послуг по перевезенню вантажів (п.3.2 розділ 3).
Страхуванню на умовах цього договору страхування підлягають ризики: відповідальність за вантаж, прийнятий до перевезення - настання відповідальності Страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування вантажу під час перевезення (п. 4.1.1. розділ 4).
4.5. ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" визнала дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та зазначила про готовність сплатити страхове відшкодування за умови, що перед його сплатою представники страхової компанії проведуть огляд залишків пошкодженого вантажу чи ТОВ "Торговий дім "Веріас" надасть документи про утилізацію пошкодженого вантажу, щоб визначити розмір завданих збитків, що підтверджується листами ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" №10348-31 від 05.12.2017, №10753-31 від 19.12.2017, № 90-31 від 03.01.2018.
Проте, згоди на проведення огляду пошкодженого вантажу чи документів про утилізацію ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" не отримала.
ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" зверталося з вимогою до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про сплату страхового відшкодування в розмірі 1.355.545,12 грн, у задоволенні якої ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" відмовила.
4.6. 26.12.2018 між ТОВ "Торговий дім "Веріас", ТОВ "Поліграфічний центр "МАКСІПРІНТ" та ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" було укладено трьохсторонній договір відступлення права вимоги № 2512/18-В, за умовами якого (п.2.1) первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права й вимоги за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2018 справа № 910/21222/17, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону -кредитора у рішенні та приймає на себе всі його права та обов`язки за рішенням. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступництва первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у судовому процесі та у виконавчому провадженні, пов`язаних з правом вимоги.
На підставі договору відступлення права вимоги № 2512/18-В ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" здійснило виплату на користь ТОВ "МАКСІПРІНТ" в розмірі 1.355.545,12 грн (платіжні доручення № 4 від 06.05.2019, № 9 від 07.05.2019, №10 від 08.05.2019, №11 від 11.05.2019, № 12 від 14.05.2019, № 13 від 17.05.2019).
Позивач вважає, з моменту здійснення відшкодування вартості пошкодженого вантажу ТОВ "Ферум Фрахт-Україна" отримало право зворотньої вимоги до ПП "Транс-Атлас", як до особи, відповідальної за завдані збитки, звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "Транс-Атлас" даних збитків в розмірі 1.355.545,12 грн в порядку регресу.
4.7. У спірних правовідносинах позивача та відповідача останній за умовами договору № 10-03/2017 від 10.03.2017 є перевізником, на якого покладається обов`язок забезпечення схоронності вантажу під час перевезення, доставки вантажу до пункту призначення та видачі його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку є підставою для відповідальності перевізника за незбереження вантажу, крім випадків, коли він доведе наявність обставин, що за законом звільняють його від відповідальності.
Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Боржник звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання.
Відповідачем порушено договірні зобов`язання, а саме не забезпечено збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення відшкодування за пошкоджений вантаж в розмірі 1.355.545,12 грн.
4.8. Відносно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суди зазначили, що позивач отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права внаслідок втрати перевізником вантажу з моменту, коли він взнав про цю обставину (ст. 261 ЦК України), а така подія сталася 17.03.2017.
Посилання скаржника на те, що він отримав право зворотньої вимоги на відшкодування вартості пошкодженого вантажу до ПП "Транс-Атлас" в порядку регресу, суди відхилили, зазначивши про те, що регресне зобов`язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов`язання. Право регресу виникає у іншої особи не пов`язаної договірними відносинами з кредитором (наприклад страхової компанії), лише у випадках, передбачених законом. Крім того, процес стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних.
Між сторонами у справі виникли договірні відносини. Перебіг строку позовної давності у договірних відносинах починається не з дня виконання основного зобов`язання, як зазначає позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, перебіг позовної давності за вимогою позивача про відшкодування збитків за пошкоджений вантаж розпочався з 17.03.2017 і закінчився 17.03.2018, тоді як до суду з даним позовом позивач звернувся 24.10.2019, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
4.9. Посилання позивача на існування позадоговірних відносин між сторонами (деліктні відносини на ґрунті завданої шкоди) та звернення позивача з регресною вимогою, у зв`язку з чим строк позовної давності для стягнення вартості втраченого вантажу встановлюється загальний (три роки з моменту виконання основного зобов`язання), відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки у даній справі правовідносини виникли між сторонами саме у зв`язку з неналежним виконанням умов договору перевезення вантажу перевізником, а тому питання відповідальності перевізника за втрату вантажу повністю охоплюється договірними відносинами перевезення.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 15.07.2020 ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020, прийняти нове рішення про задоволення позову.
6. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. З системного аналізу статей 618, 932, 934 ЦК України та положень Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" слідує, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка порушила зобов`язання" та "особа, яка відповідає за порушення зобов`язання".
6.2. Обставини, які вказують на наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, встановлені судовими рішеннями та відповідно до статті 75 ГПК України не потребують доказування.
6.3. Оскільки позивач не був власником (відправником або отримувачем) пошкодженого вантажу, ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" отримало право на звернення до суду за захистом свого порушеного права лише після понесення збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу, відшкодованого на користь ТОВ "Поліграфічний центр "МАКСІПРІНТ". До цього моменту у позивача в цих правовідносинах збитків не існувало, а відтак - не виникало права на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Наведене свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо отримання позивачем права на звернення до суду з моменту втрати вантажу.
6.4. Місцевий та апеляційний господарські суди надали неправильну оцінку встановленим обставинам, внаслідок чого дійшли хибного висновку про застосування спеціальних строків позовної давності (пункту 6 частини 2 статті 258 ЦК України) до вимог позивача у цій справі.
У спірних правовідносинах позовна давність має обчислюватися за правилами частини 6 статті 261 ЦК України - з моменту понесення ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" витрат на відшкодування вартості пошкодженого вантажу.
6.5. Виходячи зі змісту статті 228 ГК України, право на стягнення з третіх осіб збитків в порядку регресу має особа, яка такі збитки відшкодувала.
Оскільки позовна давність за заявленими ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" до ПП "Транс Атлас" позовними вимогами в порядку статті 228 ГК України не сплинула, позов підлягає задоволенню.
7. Позиція інших учасників у справі щодо касаційної скарги
7.1. ПП "Транс-Атлас" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на наступне:
- спірні правовідносини є договірними, оскільки ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі транспортного експедирування № 10-03/2017 від 10.03.2017;
- суди попередніх інстанцій вірно встановили, що відповідач порушив саме договірні зобов`язання, не забезпечивши збереження вантажу та його видачу вантажоодержувачу в повному обсязі;
- майнові інтереси відповідача, як перевізника, були застраховані за договором добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 23.09.2016 №312.994105293.20083. Однак позивачу не було виплачено страхове відшкодування, оскільки страховій компанії не було надано згоди на проведення огляду пошкодженого вантажу чи документів про його утилізацію;
- відповідно до статті 258 ЦК України до вимог у зв`язку з перевезеннями застосовується позовна давність в один рік. Аналогічні положення містить ст. 32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (1956), згідно з якою подання позовів, які можуть виникнути в результаті перевезень, виконаних у відповідності з даною Конвенцією, може здійснюватися протягом одного року;
- суди попередніх інстанцій вірно встановили, що перебіг позовної давності за вимогою позивача про відшкодування виплати за пошкоджений вантаж розпочався 17.03.2017 і закінчився 17.03.2018. Оскільки позивач звернувся до суду 24.10.2019, ним пропущено строк позовної давності.
7.2. ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у відзиві заперечувала проти доводів касаційної скарги з підстав їх необґрунтованості, просило суд в задоволенні скарги відмовити, оскільки:
- за умовами договору добровільного страхування відповідальності автоперевізника від 23.09.2016 №312.994105293.20083 (пункт 11.3) за згодою сторін страховик може виплатити страхове відшкодування безпосередньо третім особам, які заявили вимоги страхувальнику. Тобто, для виплати страхового відшкодування сторони мають дійти згоди в домовленостях;
- страхова компанія повідомила відповідача та ТОВ "Торговий дім "Веріас" про умови виплати страхового відшкодування (огляд залишків пошкодженого товару чи надання документів на утилізацію товару), але своєї згоди не надали, внаслідок чого страхова компанія фактично була позбавлена можливості здійснити об`єктивну оцінку розміру завданих збитків, що в свою чергу призвело до зупинення розгляду справи по виплаті страхового відшкодування;
- у даному випадку перебіг позовної давності розпочинається не з дня виконання основного зобов`язання, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8. Касаційне провадження
8.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2020 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 18.03.2020, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 06.10.2020 о 15:45.
В судовому засіданні представники ТОВ "ФЕРУМ ФРАХТ-УКРАЇНА" підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Представники ПП "Транс-Атлас" та ПрАТ "СК ПЗУ Україна" заперечували проти касаційної скарги з підстав, які наведені у відзивах, просили суд в задоволенні скарги відмовити.
В судовому засіданні 06.10.2020 було оголошено перерву до 27.10.2020 о 12:00.
8.2. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, зокрема про перерву чи відкладення розгляду справи із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 27.10.2020.
Враховуючи наведене, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за участю повноважних представників учасників, які з`явились у судове засідання.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, позивач зазначив, що на підставі судового рішення у господарській справі № 910/21222/17 сплатив вартість пошкодженого вантажу відповідно до умов договору транспортного експедирування № 5 від 14.04.2014, укладеного з ТОВ "ТД "Веріас". Оскільки пошкодження вантажу і відповідно завдання збитків відбулося внаслідок неналежного виконання відповідачем, як перевізником, договору транспортного експедирування №10-03/2017 від 10.03.2017 позивач вважає, що він набув право зворотної вимоги до відповідача про відшкодування збитків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач помилково вважає, що він отримав право зворотної вимоги (регресу) на відшкодування вартості пошкодженого вантажу до відповідача, оскільки регресне зобов`язання виникає з позадоговірних відносин, тоді як спір між сторонами у справі виник з договірних зобов`язань.
Крім того, за заявою відповідача, суд першої інстанції застосував наслідки спливу строку позовної давності, обрахувавши цей строк не з дня виконання основного зобов`язання, як передбачено для регресних зобов`язань, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
По суті спірним у цій справі є питання щодо кваліфікації правовідносин сторін (регресні чи договірні зобов`язання) та момент, з якого розпочинає перебіг строку позовної давності. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
9.2. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.