ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1107/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеського ордену "Знак Пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю заводу "Продмаш"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 (колегія суддів: Філінюк І.Г. - головуючий, Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 (колегія суддів: Волков Р.В. - головуючий, Щавинська Ю.М., Лічман Л.В.)
за позовом Одеського ордену "Знак Пошани" заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю заводу "ПРОДМАШ"
до 1. Одеської міської ради
2. Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2, 3. ОСОБА_3, 4. ОСОБА_4, 5. ОСОБА_5, 6. ОСОБА_6, 7. ОСОБА_7, 8. ОСОБА_8, 8. ОСОБА_9, 9. ОСОБА_10, 10. ОСОБА_11, 11. Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп Плюс Сервіс", 12. ОСОБА_12, 13. ОСОБА_13, 14. ОСОБА_14, 15. ОСОБА_15, 16. ОСОБА_16, 17. ОСОБА_17, 18. ОСОБА_18, 19. ОСОБА_19, 20. ОСОБА_20 , 21. ОСОБА_21
про визнання незаконним та часткове скасування рішення
за участю: третьоїособи-8: Хайнак В.Д. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись в суд з даним позовом до Одеської міської ради (далі - відповідач-1) та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - відповідач-2), Одеський орден "Знак Пошани" завод продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю заводу "ПРОДМАШ" (далі - позивач) просив визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів №49 від 22.01.1993 "Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року "Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу "Продмаш" і перереєстрації будівлі за СПТУ-8" в частині скасування права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70а, 72а ; вул. 4 Лінія, 50; вул. 7 Лінія, 3; вул. Кап. Кузнецова, 103 ; АДРЕСА_8; дорога Котовського, 168 .
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення було прийнято на підставі постанови Одеського обласного Арбітражного суду 5/363 від 15.10.1992, постанови Ради Міністрів УРСР №396 від 26.05.1965, доручення Кабінету Міністрів України №7935/33 від 29.05.1992. Проте вказаною постановою Арбітражного суду Одеський завод "Продмаш" було зобов`язано звільнити лише будівлю по АДРЕСА_8, тобто рішення виконкому повинно було бути скасовано частково в частині реєстрації саме будівлі за адресою: АДРЕСА_8, а не всіх будівель.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, в позові відмовлено.
2.2. Рішення мотивовані тим, що виконавчий комітет районної ради порушив права позивача, проте оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків якого відповідачами були подані заяви, суди відмовили в позові з цих підстав.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючі доводи інших учасників справи
3.1. В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, про задоволення позову з підстав того, що судами було порушено норми матеріального та процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних відносинах.
3.2. Скаргу обґрунтовує тим, що початком перебігу строку позовної давності в даній справі є невизнання органом місцевого самоврядування права власності позивача на будівлю за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 168, яке було висловлено в якості правової позиції у справі №522/22156/18 в 2019 році.
3.3. ОСОБА_10 подав відзив на касаційну скаргу, де просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та скасувати підставу відмови в задоволенні позивачу позову з підстав пропуску строку позовної давності, посилаючись на не взяття до уваги судами тих обставин, що скасоване оскарженим рішенням виконкому рішення від 19.04.1991 було незаконним.
3.4. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подали відзив на касаційну скаргу, де просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та скасувати підставу відмови в задоволенні позивачу позову з підстав пропуску строку позовної давності, посилаючись на не взяття до уваги судами тих обставин, що скасоване оскарженим рішенням виконкому рішення від 19.04.1991 було незаконним.
3.5. ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_21 подали відзив на касаційну скаргу, де просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та скасувати підставу відмови в задоволенні позивачу позову з підстав пропуску строку позовної давності, посилаючись на не взяття до уваги судами тих обставин, що скасоване оскарженим рішенням виконкому рішення від 19.04.1991 було незаконним.
3.6. Подані у справі відзиви в частині вимог про скасування рішень попередніх інстанцій не можуть бути розглянуті у зв`язку з тим, що не відповідають приписам Розділу IV Глави 2 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Із положень статей 290, 295, 297 ГПК України вбачається що до касаційної інстанції подаються касаційні скарги, відзиви на касаційну скаргу, заяви про приєднання до касаційної скарги.
Відповідно до приписів частини 2 статті 295 цього Кодексу відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Отже оскільки подані відзиви в частині вимог про скасування підстав відмови у позові рішень попередніх інстанцій за своєю суттю є вимогами, які повинні міститись в касаційній скарзі, проте заявниками такі скарги не подано і до не додано документів про сплату судового збору, такі відзиви у вказаній частині залишаються без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Відповідно до приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
Як встановлено судами, 19.04.1991 виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів було прийнято рішення №234 "Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу "Продмаш" (далі - рішення ВК 1991 року), яким вирішено зареєструвати в ОМБТІ будинки: проспект Добровольського, 41, 43, 45, 47, 49; вул. Курська, 64а, 66а, 68а, 70а, 72а; вул. 4 Лінія, 50; вул. 7 Лінія, 3; вул. Кап. Кузнецова, 103; АДРЕСА_8; дорога Котовського, 168.
Рішенням Арбітражного суду від 15.10.1992 №5/363 у справі за позовом Одеського заводу "Продмаш" до СПТУ-8 м. Одеси про звільнення будівлі по АДРЕСА_8, було вирішено вимогу заводу "Продмаш" про звільнення гуртожитку по АДРЕСА_8, - відхилити; зустрічний позов задовольнити, зобов`язати Одеський завод "Продмаш" звільнити будівлю по АДРЕСА_8 .
Цим рішенням Арбітражного суду встановлено, що будівництво комплексу профтехучилища, в т.ч. будівлі по АДРЕСА_8, було розпочато Одеським заводом "Продмаш", будівництво комплексу здійснювалось заводом "Продмаш" за рахунок держкапіталовкладень без залучення коштів з бюджету заводу. Відповідно до п.5 Постанови РМ УРСР від 26.04.1965 №396 гуртожитки для профтехучилищ, побудовані за рахунок держкапвкладень, підлягають переданню на баланс Головного управління профтехосвіти при РМ УРСР, ця ж вимога відображена у дорученні Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 №7935/337. Однак, завод ухилився від передання будівель ПТУ.
24.12.1992 Арбітражним судом Одеської області у справі №5/363 було винесено постанову про перевірку рішення (ухвали) в порядку нагляду. Цією Постановою встановлено, що на підставі постанови Ради Міністрів України №9222 від 06.06.1964 і відповідних рішень Одеського обласного та міського виконкомів Рад народних депутатів заявник, починаючи з 1972 року, розпочав проектування та будівництво комплексу профтехучилища у м. Одесі, яке складається із 3 навчальних корпусів та 9-етажного гуртожитку по АДРЕСА_8. Постановою Ради Міністрів України №396 від 25.04.1965 "Про прискорення будівництва та розширення професійно-технічних училищ в Українській РСР" встановлено, що міністерства та відомства республіки після закінчення будівництва та реконструкції ПТУ зобов`язані передавати їх на баланс Головного управління профтехосвіти при Раді Міністрів УРСР. Із наданих заводом документів вбачається, що по закінченню будівництва навчальних корпусів училища вони були передані на баланс ПТУ, а введений у 1983 році в експлуатацію гуртожиток на 6565 місць на баланс училища не передавався. Постановою рішення Арбітражного суду від 15.10.1992 залишено без змін.
4.2. 22.01.1993 рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів "Про скасування рішення виконкому №234 від 19.04.1991 року "Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу "Продмаш" та перереєстрацію будівлі за СПТУ-8" (далі - рішення ВК 1993 року) було вирішено, зокрема: рішення виконкому №234 від 19.04.1991 "Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу "Продмаш" - скасувати; вважати гуртожиток по АДРЕСА_8 власністю СПТУ-8; СПТУ-8 зареєструвати гуртожиток по АДРЕСА_8 в ОМБТІ.
У рішенні ВК 1993 року зазначено, що рішення прийнято на підставі розгляду матеріалів, наданих СПТУ-8, та на підставі постанови Одеського обласного Арбітражного суду 5/363 від 15.10.1992, постанови Ради Міністрів УРСР від 26.05.1965 №396, доручення Кабінету Міністрів України від 29.05.1992 №7935/33 та рішення арбітражного суду №5/363 від 15.10.1992.