ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3814/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Берестока Б. П. (за посвідченням № 056640 від 08.07.2020),
відповідачів - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 (суддя Аріт К. В.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 (головуючий - Сіверін В. І., судді Слободін М. М., Терещенко О. І.)
та касаційні скарги Харківської міської ради і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі
за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3
до: 1) Харківської міської ради;
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради;
3) фізичної особи-підприємця Кононенко Наталі Валеріївни,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У листопаді 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 (далі - позивач, прокуратура) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада, Міськрада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради, Управління), фізичної особи-підприємця Кононенко Наталі Валеріївни (далі - ФОП Кононенко Н. В., Підприємець, Орендар) про: 1) визнання незаконним та скасування пункту 26 додатку до рішення Харківської міськради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 (далі - рішення від 26.10.2016 № 412/16, оспорюване рішення); 2)визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.02.2017 № 5448-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міськради і ФОП Кононенко Н. В. (далі - договір купівлі-продажу № 5448-В-С, оспорюваний договір); 3) зобов`язання Підприємця повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлове приміщення першого поверху № ХХ-1 загальною площею 15,1 м2, розташоване у житловому будинку літ."А-9" за адресою: м. Харків, вул. Грицевця, 35 (далі - спірне приміщення, спірне майно, об`єкт приватизації), з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 228, 327, 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 2, 4, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 07.03.2018), статей 11, 182, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 07.03.2018), пункту 8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом його викупу орендарем, позаяк такий спосіб приватизації суперечить інтересам держави і територіальної громади, а саме Міськрада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації (Управління) - укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж), тобто лише у виняткових випадках такий продаж може бути проведено шляхом викупу, проте у випадку продажу шляхом викупу орендарем об`єкта, який вже перебуває у нього в оренді, орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів повинен здійснити поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна; 2) натомість звіт про оцінку майна, договір оренди комунального майна від 05.08.2016 № 548 (далі - договір оренди від 05.08.2016), договір купівлі-продажу № 5448-В-С, заява Орендаря від 17.11.2016 про надання дозволу на приватизацію не містять будь-яких відомостей про такі поліпшення, отже, Підприємець не подавав до органу приватизації документів на підтвердження здійснення невід`ємних поліпшень, виконаних за час оренди спірного майна, а тому рішення від 26.10.2016 № 412/16 в оспорюваній частині підлягає скасуванню як незаконне, договір купівлі-продажу № 5448-В-С - визнанню недійсним, а спірне приміщення - поверненню власнику.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що: 1) Харківська міськрада прийняла оспорюване рішення у межах компетенції та з дотриманням вимог законодавства про приватизацію, так як Міськрада мала повноваження самостійно обирати спосіб приватизації комунального майна, зокрема шляхом його викупу без проведення Орендарем відповідних поліпшень; 2) позивач належними та допустимими доказами не довів того, що оспорюваний договір суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам держави і суспільства, які були би співрозмірні з наслідком таких порушень у виді визнання правочину недійсним, а відтак і не довів наявності підстав для вилучення придбаного нерухомого майна у власника.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 залишено без змін.
6. Зазначена постанова мотивована положеннями статей 1, 2, 4, 162, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 07.03.2018), статей 10, 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 07.03.2018), пункту 8.1 Порядку № 439, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 11, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові, але з тих мотивів, що: 1)оскільки факт нездійснення невід`ємних поліпшень спірного майна є встановленим і не заперечується відповідачами, то оспорюване рішення про проведення приватизації шляхом викупу не відповідає вимогам чинного законодавства про приватизацію, однак рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження майном, у разі його реалізації, вичерпує свою дію виконанням і подальше оспорювання такого рішення можливе лише з метою захисту цивільного інтересу щодо повернення майна; 2) ураховуючи практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функції управління державним майном, слід зазначити, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18); 3) невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним виключно Харківською міськрадою, але не набувачем майна, оскільки очевидним є той факт, що Підприємець (набувач майна) жодним чином не міг вплинути на виконання Міськрадою своїх функцій, а тому позбавлення ФОП Кононенко Н. В. права мирного володіння майном тільки за те, що Підприємець не відмовився від участі у оспорюваному правочині, є безпідставним покладанням на приватного учасника обороту ризиків і відповідальності за порушення, які допущені органом місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
7. Не погоджуючись з рішенням місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
8. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Харківська міськрада і Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради звернулися з касаційними скаргами, у яких просять зазначену постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
9. В обґрунтування своєї правової позиції заступник прокурора Харківської області (далі - прокурор, скаржник-1) посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій положень статей 203, 215, 216 ЦК України, статей 1, 2, 4, 162, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 13, 14 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 і від 05.02.2020 у справі № 297/616/17; 2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин 1, 3 статті 11, абзацу 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 8.1 Порядку № 439, пункту 1.6 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11, та пунктів 3.3, 3.4, 3.10, 12.2 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням Харківської міськради від 21.06.2017 № 691/17.
10. У свою чергу, в обґрунтування своєї правової позиції Міськрада і Управління (далі - скаржник-2, скаржник-3 відповідно) посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин 1, 3 статті 11, абзацу 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та рішень Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11 і від 26.10.2016 № 412/16, якими затверджено програми приватизації комунального майна на певні роки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
11. ФОП Кононенко Н. В. у відзиві на касаційну скаргу прокурора просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у рішенні місцевого господарського суду.
Розгляд справи Верховним Судом
12. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника прокурора Харківської області, Харківської міськради і Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради у справі № 922/3814/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.11.2020.
13. 03.11.2020 до Касаційного господарського суду надійшло клопотання Харківської міськради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Харківської області або Східного апеляційного господарського суду, яке (клопотання) здано на пошту 29.10.2020.
Колегія суддів залишає зазначене клопотання без задоволення як необґрунтоване з огляду на те, що: 1) статями 113, 115 та частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; 2) відповідно до частин 2, 8 статті 197 ГПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання; 3) отже, призначення справи у судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є можливим лише за умови подання такого клопотання до суду не пізніше ніж за 5 днів до дати відповідного судового засідання (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 913/1373/16, від 24.07.2018 у справі № 905/794/17); 4)наразі заявником не дотримано вимог процесуального закону щодо строків подання до суду зазначеного клопотання, яке подано з пропуском встановленого присічного строку, а саме менш ніж за 5 днів до дати судового засідання касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14. На підставі договору оренди від 05.08.2016, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міськради (Орендодавець) та ФОП Кононенко Н. В. (Орендар), в оренді у Підприємця перебувало нежитлове приміщення 1-го поверху № ХХ-1 загальною площею 15,1 м2, розташоване в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: м. Харків, вул. Грицевця, 35.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 05.08.2016 вартість об`єкту оренди станом на 22.04.2016 складала 44700 грн без ПДВ.
15. У пунктах 4.7, 4.8 договору оренди від 05.08.2016 його сторони погодили, що Орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою Орендодавця. Орендар зобов`язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міськради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства.
16. Згідно з пунктами 5.3, 10.1 договору оренди від 05.08.2016 Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою Орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Цей договір діє до 05.07.2019.
17. 26.08.2016 ФОП Кононенко Н. В. звернулася до Управління з листом (вх. № 14689 від 29.08.2016), у якому просила дозволити приватизацію орендованого приміщення.
18. Згідно з пунктом 26 рішення від 26.10.2016 № 412/16 Міськрада дозволила Орендарю приватизувати спірне приміщення шляхом викупу.
19. 03.11.2016 ФОП Кононенко Н. В. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради з листом (вх. № 19648), у якому просила доручити проведення оцінки для приватизації вказаного майна фізичній особі-підприємцю Прокоп`євій І. Б. (далі - ФОП Прокоп`єва І. Б.)
20. Після цього ФОП Кононенко Н. В. звернулася до Управління із заявою від 17.11.2016 № 3452 про приватизацію, розглянувши яку орган приватизації визначив способом приватизації об`єкта оренди викуп.
21. Листом від 28.11.2016 №20008 Управління комунального майна та приватизації Харківської міськради звернулося до ФОП Прокоп`євої І.Б. з пропозицією провести оцінку вказаного нежитлового приміщення на підставі договору з ФОП Кононенко Н. В.
22. ФОП Прокоп`єва І. Б. виготовила звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 30.11.2016 становить 37227 грн без ПДВ.
23. 08.02.2017 між ФОП Кононенко Н. В. і Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міськради укладено договір купівлі-продажу № 5448-В-С, за умовами якого ФОП Кононенко Н. В. приватизувала спірне нежитлове приміщення за 37227 грн без ПДВ (за 44672,40 грн з ПДВ).
24. Суди також встановили, що факт нездійснення Орендарем невід`ємних поліпшень спірного майна не заперечується відповідачами.
Позиція Верховного Суду
25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Щодо касаційної скарги заступника прокурора Харківської області (скаржника-1)
27. Прокурор у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
28. Зокрема, скаржник-1 зазначає про: 1) неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування судової практики ЄСПЛ у правовідносинах приватизації державного і комунального майна, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 05.02.2020 у справі № 297/616/17; 2)відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних приватизаційних правовідносинах, а саме частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин 1, 3 статті 11, абзацу 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 8.1 Порядку № 439, пункту 1.6 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11, та пунктів 3.3, 3.4, 3.10, 12.2 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням Харківської міськради від 21.06.2017 № 691/17.
29. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника-1 про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 і від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 правових висновків про те, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна. Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність.
30. Адже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив нездійснення ФОП Кононенко Н. В. поліпшень спірного майна та дійшов висновку про те, що оскаржуване у частині рішення Харківської міськради про проведення приватизації шляхом викупу не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення приватизації, а саме положенням статей 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного до 07.03.2018) і статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 07.03.2018).
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, пославшись при цьому лише на практику ЄСПЛ (відповідні застереження наведено також у рішенні суду першої інстанції), зокрема щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Утім, висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд самостійно повинен достеменно дослідити та встановити (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2246/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19).
31. Отже, наведена скаржником-1 підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження.
32. Колегія суддів не погоджується з твердженням скаржника-1 про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних приватизаційних правовідносинах, а саме частини 2 статті 162 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 10, частин 1, 3 статті 11, абзацу 1 частини 1 статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", пункту 8.1 Порядку № 439, пункту 1.6 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11, та пунктів 3.3, 3.4, 3.10, 12.2 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням Харківської міськради від 21.06.2017 № 691/17, з огляду на таке.