ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 903/918/19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
відповідач - Підприємство теплових мереж "Ковельтепло"
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 01.04.2020
у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Дужич С.П., Миханюк М.В.
та рішення Господарського суду Волинської області
від 28.01.2020
у складі судді Дем`як В.М.
у справі №903/918/19
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Підприємства теплових мереж "Ковельтепло"
про стягнення 650 599, 92 грн.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов
1. 19.11.2019 поштовим відправленням Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення з Підприємства теплових мереж "Ковельтепло" (далі - ПТМ "Ковельтепло", відповідач) 650 599, 92 грн., з яких 315 062, 24 грн. пені, 166 498, 77 грн. - 3% річних та 169 038, 91 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем, як теплопостачальною організацією, грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений природний газ.
2. Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:
2.1. 18.09.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПТМ "Ковельтепло" (споживач) укладено договір №3175/1718-ТЕ-2 постачання природного газу (далі - договір постачання), предметом якого згідно з пунктом 1.1. є постачання позивачем (постачальником) відповідачу (споживачеві) у 2017-2018 роках природного газу з обов`язком споживача оплатити його на умовах цього договору; пунктом 6.1. договору постачання визначено порядок розрахунків за договором та погоджено обов`язок споживача здійснити оплату за поставлений природний газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2.2. Позивач зазначив, що на виконання умов договору постачання ним передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 68 048 386, 65 грн., про що складено акти приймання-передачі природного газу та надано їх як додатки до позову. Відповідач у порушення пункту 6.1. договору постачання своєчасно не розрахувався за поставлений природний газ, що стало підставою для нарахування позивачем пені згідно з пунктом 8.2. цього договору та застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат.
2.3. Як підставу позову визначено положення статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 174, 193, 216, 218, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".
3. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову з посиланням на такі обставини:
- пунктом 1.2. договору постачання сторони погодили, що природний газ використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню; відповідач використовував поставлений позивачем природний газ для надання послуг з опалення житлових будинків міста і забезпечення мешканців міста гарячою водою та є основним у місті Ковелі виробником і надавачем послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та суб`єктам господарювання;
- до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", якими встановлено імперативний порядок оплати за теплову енергію, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, що передбачає здійснення оплати споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання; оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється, тому відповідач, як теплопостачальна організація, не має впливу на процес розподілу отриманих від споживачів грошових коштів як оплати за спожиту теплову енергію, які зараховуються на рахунок із спеціальним режимом використання з подальшим їх перерахуванням позивачу, як гарантованому постачальнику природного газу, використаного у процесі виробництва теплової енергії, відповідно до нормативів, затверджених НКРЕКП;
- 09.11.2017 між ПТМ "Ковельтепло", АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками розрахунків підписано Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3837 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 101 489, 86 грн., яке було профінансовано 21.12.2017, та на суму 9 355 034, 02 грн., яке було профінансовано у січні 2018 року; відповідач зауважив, що несвоєчасність відшкодування державою пільг та субсидій, що перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату теплопостачання, унеможливило виконання відповідачем, як виробником та постачальником теплової енергії, у встановлений договором постачання строк зобов`язання щодо розрахунку з позивачем за переданий відповідачу природний газ для його використання у виробництві теплової енергії для потреб населення;
- відповідач доводив відсутність його вини у виникненні заборгованості перед позивачем за розрахунками за поставлений природний газ на підставі договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017, з посиланням на встановлений державою спеціальний режим проведення взаєморозрахунків гарантованих постачальників природного газу та виробників теплової енергії, що полягає у перерахуванні уповноваженим банком згідно нормативів, встановлених НКРЕКП, грошових коштів, сплачених на спецрахунок споживачами теплової енергії, на рахунок постачальника природного газу як оплати вартості газу, придбаного виробником теплової енергії.
4. У відповіді на відзив позивач зауважив, що із загальної вартості поставленого відповідачу природного газу на підставі договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 в розмірі 68 048 386, 65 грн. за рахунок коштів державного бюджету, виділених на виплати пільг та субсидій населенню, було сплачено на користь позивача 101 489, 86 грн. згідно умов Спільного протокольного рішення №3837 від 09.11.2017; заборгованість на суму 67 946 896, 79 грн. була погашена відповідачем за рахунок власних коштів із простроченням в оплаті; підписання сторонами спору спільного протокольного рішення не змінило строків та порядку розрахунків відповідно до умов договору постачання, тому застосування до відповідача-споживача 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу та нарахування йому пені є правомірним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. 28.01.2020 рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/918/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020, у позові відмовлено.
5.1. Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 526, 530, 610, 611, 612, 614, 625, 901, 903 ЦК України, статей 193, 217, 230, 231 ГК України, статей 9, 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 (далі - Порядок №217), Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (далі - Порядок №20), Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок №256), дійшли таких висновків:
5.1.1. Позивач на виконання умов договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 та додаткових угод №1 від 11.01.2018, №2 від 03.04.2018, №3 від 07.06.2018, №4 від 01.08.2018, №5 від 03.09.2018 до нього, передав у власність відповідача у 2017-2018 роках за актами приймання-передачі природний газ у цілях його використання виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункти 1.1., 1.2., 3.1., 3.7. договору), що зумовило обов`язок відповідача здійснити оплату за природний газ грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу з остаточним розрахунком за фактично переданий природний газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1. договору).
5.1.2. Суди зазначили, що порядок оплати відповідачем за придбаний у позивача природний газ погоджений пунктом 6.3. договору постачання і передбачає здійснення споживачем (відповідачем) перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі, коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; сторони погодили, що в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. договору, у разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
5.1.3. Судами встановлено, що сторони погодили строк дії договору в частині реалізації природного газу в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору постачання).
Суди встановили, що за поставлений позивачем природний газ на підставі договору №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 відповідач розрахувався 18.12.2018, тобто з порушенням строків оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору.
Суди встановили, що пунктом 8.2. договору постачання сторони погодили, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Водночас, суди зауважили, що в силу статті 614 ЦК України, застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання зобов`язання з оплати за договором постачання є можливим у разі встановлення вини відповідача у несвоєчасній оплаті поставленого позивачем природного газу.
5.1.4. Надаючи оцінку діям відповідача-споживача щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку природного газу, суди виходили із спеціального правового регулювання спірних правовідносин як таких, що виникли між гарантованим постачальником природного газу та теплопостачальною організацією, яка є основним у місті Ковелі виробником і надавачем послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам та суб`єктам підприємницької діяльності.
З огляду на алгоритм здійснення розрахунків з постачальниками природного газу відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та Порядку №217, суди дійшли висновку, що під час виконання договору постачання в частині оплати вартості поставленого природного газу сторони повинні керуватися реєстрами нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, які затверджуються НКРЕКП відповідно до Порядку №217.
Суди встановили, що із затверджених постановами НКРЕКП помісячно за період жовтня 2017 року - грудня 2018 року реєстрів нормативів перерахування коштів АТ "НАК "Нафтогаз України", що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, вбачається, що від населення на рахунок постачальника природного газу (позивача) перераховуються грошові кошти у відсотковому співвідношенні за такими нормативами: у жовтні 2017 року - 68,16%, у листопаді 2017 року - 68,59%, у січні 2018 року - 63,75%, у лютому 2018 року - 66,90%, у березні 2018 року - 64,84%, у квітні 2018 року - 61,42%, у червні 2018 року - 65,16%, у липні 2018 року - 64,58%, у серпні 2018 року - 64,67%, у вересні 2018 року - 64,42%, у жовтні 2018 року - 64,35%, у листопаді 2018 року - 63,88%, у листопаді 2018 року - 63,88%, у грудні 2018 року - 67,24% (том 1, а.с. 95-134).
5.1.5. Суди встановили, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядків №20, №256, що визначають механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, послуг тепло-водопостачання, і порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Суди, з посиланням на приписи пунктів 8, 8-1 Порядку №256, дійшли висновку, що отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів кошти на оплату пільг і субсидій за природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, теплопостачання, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі АТ "НАК "Нафтогаз України") та інших енергоносіїв, спожитих для виробництва теплової енергії.
Судами встановлено, що відповідач частково проводив розрахунки з позивачем за спожитий природний газ відповідно до договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017, однак наявність у відповідача дебіторської заборгованості по субсидіях і пільгах за період листопада 2017 року - грудня 2018 року (період постачання природного газу позивачем за спірним договором) та її несвоєчасне погашення державою зумовило прострочення відповідача у розрахунках з позивачем за поставлений природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення і постачання гарячої води населенню.
Також, суди встановили обставини укладення 09.11.2017 між позивачем, відповідачем та іншими учасниками розрахунків Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №3837 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 101 489, 86 грн., яке було профінансовано 21.12.2017, та на суму 9 355 034, 02 грн, яке було профінансовано у січні 2018 року (том 1, а.с. 54-56).
З огляду на встановлене, суди дійшли висновку, що відповідач, як теплопостачальна організація, вжив усіх залежних від нього заходів щодо проведення розрахунків з позивачем у частині вартості поставленого природного газу, виходячи із спеціального регулювання таких розрахунків з боку держави та відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів, що надходять на відкриті відповідачем в уповноваженому банку поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.
5.1.6. Суди зазначили, що держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання правовідносин, що склалася між сторонами на підставі укладеного між ними договору. Правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Тобто на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належать, зокрема, Порядок від 04.03.2002 №256 та Порядок від 11.01.2005 №20.
Суди зауважили, що визначений державою спеціальний режим проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядків №217, №20, №256, усуває відповідача, як теплопостачальну організацію, від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, чи за рахунок відшкодування пільг та субсидій споживачам, і відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставку природного газу.
Суди звернулися до правових висновків Верховного Суду у постановах від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 24.10.2019 у справі №903/910/18, від 11.11.2019 у справі №903/911/18, згідно з якими незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.
З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб`єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, суди дійшли висновку, що відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставку природного газу, які здійснювалися за участі коштів державного бюджету та коштів населення як безпосередніх споживачів теплової енергії, виробленої відповідачем із поставленого позивачем природного газу, тому вина відповідача у простроченні платежів за договором постачання відсутня, а отже, відсутній склад правопорушення, що згідно зі статтею 217 ГК України та статтею 614 ЦК України, позбавляє позивача можливості застосовувати до відповідача заходи відповідальності, передбачені пунктом 8.2. цього договору, а також наслідки порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
6. 30.04.2020 поштовим відправленням АТ "НАК "Нафтогаз України" через Північно-західний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19, в якій просило скасувати прийняті у цій справі судові рішення про відмову в позові та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
6.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2020.
6.2. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2020 у складі зазначеної колегії суддів відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 у порядку письмового провадження.
6.3. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2020 у складі колегії суддів: Чумак Ю.Я. - головуючий, Дроботова Т.Б., Пільков К.М. справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
6.4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020; у зв`язку з відпусткою суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020.
6.5. Ухвалою від 09.09.2020 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В. прийнято справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та вирішено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 у справі №903/918/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6.6. У зв`язку з виходом з відпустки суддів Львова Б.Ю., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/918/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020.
Підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
7. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Чумак Ю.Я., Дроботова Т.Б., Пільков К.М. під час розгляду касаційної скарги позивача у справі №903/918/19, спір у якій виник щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ, дійшла висновку про необхідність відступу від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду 31.03.2020 у справі №917/530/19 та 18.03.2020 у справі №908/2304/18, про застосування у подібних правовідносинах положень Порядку №217 щодо можливості теплопостачальних організацій впливати на порядок, строки та розмір розрахунків за поставлений природний газ.
7.1. Колегія суддів Верховного Суду у складі Чумака Ю.Я., Дроботової Т.Б., Пількова К.М. зазначила, що у постанові Верховного Суду 31.03.2020 у справі №917/530/19 викладено висновок про те, що відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі договору, оскільки кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідно до Порядку №217.
7.2. У постанові 18.03.2020 у справі №908/2304/18, проаналізувавши положення Порядку №217, Верховний Суд зробив такий висновок: відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
7.3. Водночас, розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постановах 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16 виклав таку правову позицію: Порядком №217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами й не впливає на них. З огляду на таке правове регулювання, Суд відхилив твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій положень Порядку №217, оскільки зазначений нормативно-правовий акт не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу покладено на відповідача.
7.4. При розгляді справи №903/918/19 колегія суддів Верховного Суду у складі Чумака Ю.Я., Дроботової Т.Б., Пількова К.М. підтримала правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду 27.02.2020 у справі №921/12/19 та 21.02.2018 у справі №910/16072/16 щодо застосування Порядку №217 у подібних правовідносинах, та вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у справах №917/530/19 і №908/2304/18, у зв`язку з чим передала справу №903/918/19 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги позивача
8. Скаржник доводив неправильне застосування місцевим та апеляційним судами положень статей 6, 11, 618, 626, 627, 629 ЦК України, статті 12 ГК України, порушення судами норм процесуального права (статей 74, 76, 77, 86, 236, 238 ГПК України) та прийняття рішення про відмову у позові про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення розрахунку з позивачем за поставлений природний газ без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 21.11.2019 у справі №902/517/18, 22.11.2019 у справі №916/2286/18, 28.11.2019 у справі №925/74/19.
8.1. Скаржник зауважив, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги обставини здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем природний газ на загальну суму 68 048 386, 65 грн. за рахунок як виділених із державного бюджету коштів відповідно до Порядку №20 в якості пільг та субсидій населенню на оплату послуг теплопостачання, наданих відповідачем (на суму 101 489, 86 грн.), так і власними коштами відповідача-споживача природного газу (99,85% вартості поставки газу на суму 67 946 896, 79 грн.); скаржник доводив, що частковий розрахунок за договором постачання згідно з Порядком №20 не мав наслідком зміни строків та порядку оплати відповідача за переданий йому позивачем природний газ, тому під час розгляду цієї справи суди повинні були розмежувати суму коштів, яка була сплачена на підставі укладених між сторонами спору за участі держави спільних протокольних рішень за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку №20, та суму коштів, яку сплачено відповідачем за рахунок власних коштів як теплопостачальної організації.
На підтвердження своїх доводів у цій частині позивач звернувся до правової позиції Верховного Суду у постановах 20.08.2019 у справі №921/574/17-г/5 та 19.03.2019 у справі №909/256/18.
8.2. Скаржник зазначив, що місцевим та апеляційним судами не враховано висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові 31.05.2019 у справі №924/296/18 щодо розмежування порядку сплати коштів за договором постачання природного газу на підставі спільних протокольних рішень за рахунок фінансування державою та внесення споживачем газу коштів на оплату його вартості у звичайному порядку (за рахунок власних коштів теплопостачальної організації та коштів населення як споживачів теплової енергії), а також впливу регулювання держави згідно з Порядком №20 на договірні відносини між сторонами у розрахунках за поставлений природний газ лише в частині оплати на користь гарантованого постачальника за рахунок коштів державного бюджету.
8.3. Скаржник доводив, що висновки судів про зміну строків розрахунку між сторонами за договором постачання природного газу на підставі Порядку №256 внаслідок часткового фінансування відповідача у розрахунках з позивачем коштами з державного бюджету, наданими як пільги та субсидії на оплату комунальних послуг, не узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду у постанові 12.03.2019 у справі №910/3657/18 про те, що Порядком №256 визначено алгоритм зарахування отриманих відповідачем-споживачем бюджетних коштів на рахунки постачальника в якості оплати за спожитий природний ресурс (газ), однак Порядок №256 не змінює порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами договору постачання, тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє споживачів від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань.
8.4. Скаржник зауважив, що сторони спору у договорі постачання (підпункт 2 пункту 6.3. договору) визначили обов`язок споживача за відсутності або несвоєчасності надходження грошових коштів через рахунок із спеціальним режимом використання споживача (відповідача) здійснити розрахунок з позивачем-постачальником власними коштами; водночас, чинним законодавством не передбачено обов`язку споживача, як теплопостачальної організації, здійснювати розрахунки із гарантованим постачальником природного газу виключно з його поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, відкритим в уповноваженому банку згідно з Порядком №217.
8.5. Скаржник доводив, що відповідач відповідно до умов договору постачання та за відсутності обмежень спеціальним законодавством мав можливість впливати на стан розрахунків з позивачем, однак не вжив належних заходів щодо своєчасної оплати за спожитий природний газ; зазначене, за висновком позивача, є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені (пункт 8.2. цього договору) та нарахування йому 3% річних й інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу
9. Відповідач заперечував проти доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, та зауважив, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови; водночас, позивачем не надано доказів, які підтверджують, що перерахування коштів було здійснено з порушенням строків, встановлених Порядками №20, №256, №217, саме з вини відповідача.
На підтвердження своїх доводів відповідач звернувся до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду 31.05.2019 у справі №924/296/18, 24.10.2019 у справі №903/910/18, 11.11.2019 у справі №903/911/18 та 15.10.2019 у справі №921/214/18.
10. У додаткових пояснення, наданих 06.07.2020 суду касаційної інстанції, відповідач зауважив, що із загальної суми поставленого позивачем природного газу на підставі договору постачання №3175/1718-ТЕ-2 від 18.09.2017 в розмірі 68 048 386, 65 грн. за рахунок коштів, виділених з державного бюджету на оплату пільг та субсидій за спожитий природний газ, сплачено позивачу 59 109 300, 98 грн., тобто 86,9% боргу. Решту коштів на оплату вартості спожитого природного газу за цим договором на суму 8 938 098, 90 грн. було сплачено з рахунку зі спеціальним режимом використання, що підтверджується звітами по проводках з 01.10.2017 по 17.12.2018.
Відповідач зауважив, що несвоєчасність відшкодування пільг та субсидій державою зумовила прострочення відповідача у розрахунку з позивачем за поставлений газ.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
11. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд постанови апеляційного суду та рішення місцевого суду в межах доводів касаційної скарги згідно з пунктами 8-8.5. описової частини цієї постанови.
А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги і висновків судів попередніх інстанцій
12. Спір у справі №903/918/19 виник між АТ "НАК "Нафтогаз України" (позивач, постачальник) та ПТМ "Ковельтепло", відповідач, споживач) щодо правомірності нарахування позивачем-постачальником пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням відповідачем-споживачем, як теплопостачальною організацією, умов договору постачання природного газу щодо розрахунків за природний газ.
13. За змістом статей 11, 629 ЦК України вбачається, що договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями частини першої статті 265 ГК України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (частина друга статті 265 ГК України).
Пунктами 27, 31, 37 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" №329-VIII від 09.04.2015 визначено, що природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм) і є товарною продукцією; постачальником природного газу є суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина третя статті 12 цього Закону).
Частиною другою статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина третя статті 13 цього Закону).
Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання.