Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 736/1392/16-к
провадження № 51-564км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Бородія В.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
захисника Могуренка М.В.,
засудженого ОСОБА_1,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Шкири Ю.Г. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року стосовно останнього у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270150000121, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Домашлин Корюківського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, частинами 1 і 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за: ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
За цим же вироком ОСОБА_1 визнаний невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 357 КК України за епізодом незаконного вимагання та викрадення офіційних документів та виправданий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з не доведенням, що в діянні обвинуваченого є склад зазначеного кримінального правопорушення.
Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з 15 березня 2019 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування під вартою з 18 жовтня 2016 року по 21 жовтня 2016 року включно з розрахунку відповідно до ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 року один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо цивільного позову та процесуальних витрат.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу захисника Шкири Ю.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вказаний вирок стосовно останнього - без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 24 березня 2014 року близько 21:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ 2107", державний номерний знак НОМЕР_1, який належав потерпілому, застосовуючи до останнього фізичне насильство, вимагав у нього ключі від вказаного автомобіля та важливі особисті документи.
Отримавши відмову на своє вимагання, ОСОБА_1 один раз вдарив ОСОБА_2 рукою по шиї ззаду, від чого він впав на підлогу в коридорі будинку за вищевказаною адресою, а ОСОБА_1 схопив пательню, яка стояла на плиті в коридорі, та наніс нею не менше двох ударів в область голови потерпілому, після чого схопив останнього за одяг, затягнув до кімнати будинку, поклав на диван та, продовжуючи вимагання, наніс вже лежачому ОСОБА_2 близько десяти ударів по тулубу.
Від нанесених ударів у ОСОБА_2 утворилися тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки праворуч, що супроводжується переломами 3-4 ребра і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я на термін більше 3 тижнів, синців та забійної рани правої тім`яної ділянки, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, та синців в ділянці крила крубової кістки праворуч, крижової ділянки праворуч, в ділянках правої та лівої вушних раковин, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, котрі є небезпечними для здоров`я в момент їх заподіяння.
Після отриманих тілесних ушкоджень, побоюючись за своє життя та здоров`я, потерпілий ОСОБА_2 погодився виконати незаконні вимоги ОСОБА_1 і видав йому ключі від вищезазначеного автомобіля та важливі особисті документи, а саме: посвідчення водія серія НОМЕР_2, видане МРЕО м. Мена 22 серпня 1991 року на ім`я ОСОБА_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, видане МРЕВ ДАІ м. Мена 29 січня 2002 року на автомобіль марки "ВАЗ 2107", державний номерний знак НОМЕР_4, власник ОСОБА_3, які ОСОБА_1 відкрито викрав.
Крім того, за тих же обставин ОСОБА_1, скориставшись неуважністю ОСОБА_2 , шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав зі столу в кімнаті будинку бувший у використанні мобільний телефон марки SAMSUNG SGH-C130 вартістю 85,00 грн та бувший у використанні мобільний телефон марки SAMSUNG SGH-B200 вартістю 110,00 грн, які належали потерпілому, чим спричинив останньому майнову шкоду на загальну суму 195,00 грн.
Після цього ОСОБА_1 відкрито заволодів належним потерпілому транспортним засобом - автомобілем марки "ВАЗ 2107", державний номерний знак НОМЕР_1, пересуваючись на якому залишив місце вчинення злочинів, та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 16 065,36 грн.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Шкира Ю.Г., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та надмірну суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, а захисник Шкира Ю.Г., крім того, нанеповноту і однобічність судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять судові рішення стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у справі, стверджують, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях та суперечливих доказах, які не узгоджуються між собою, а його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена. Зокрема, посилаються на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні речові докази, вони жодним чином не зафіксовані, не були безпосередньо досліджені судом, їх наявність не з`ясовано, долю під час ухвалення вироку не вирішено. Також зазначають, що потерпілий ОСОБА_2 не був допитаний судом, його психічний стан не встановлено, а слідчий експеримент за його участю проведений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вказують на необґрунтоване відхилення судом клопотань, заявлених стороною захисту, у тому числі щодо допиту понятих. Наводять доводи щодо оцінки окремих доказів, які фактично зводяться до оспорювання фактичних обставин, встановлених судом у кримінальному провадженні, достовірності окремих доказів, неповноти судового розгляду. Засуджений ОСОБА_1, крім того, зазначає, що йому було відмовлено у відкритті матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України. За твердженням касаторів, апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони захисту, всупереч вимогам статей 404, 409 КПК України не перевірив належним чином наведених у ній доводів щодо зазначених порушень, не дослідив повторно обставини, досліджені судом першої інстанції неповно та з порушеннями, та необґрунтовано залишив її без задоволення.
Водночас обґрунтованість виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 357 КК України жодним з учасників судового провадження під сумнів не ставиться.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у засіданні суду касаційної інстанції підтримав свою та захисника Шкири Ю.Г. касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Захисник Могуренко М.В. підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 у повному обсязі, а касаційну скаргу захисника Шкири Ю.Г. частково.
Прокурор Сингаївська А.О. вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила залишити їх без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у своїх касаційних скаргах засуджений та його захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України при проведенні розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Тому при перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.