ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 500/931/18
провадження № 51-1926км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М.В.,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Іосипа Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненням прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ізмаїл Одеської області, жителя того ж міста ( АДРЕСА_1 ), раніше судимого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 січня 2018 року за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310, 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі статті 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310 КК, та призначено йому покарання: за частиною 2 статті 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за частиною 2 статті 310 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі статті 70 КК ОСОБА_1, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з частиною 4 статті 70 КК шляхом часткового приєднання невідбутого за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду від 12 січня 2018 року покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період часу з червня до 12 вересня 2017 року, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 310 КК, повторно незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, обіг якого заборонено, загальною масою в перерахунку на суху речовину 6,6 г. Вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб було виявлено та вилучено у ході обшуку житла.
Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період часу із серпня до 12 вересня 2017 року, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений статтею 309 КК, незаконно посіяв та вирощував за місцем свого проживання, шляхом культивування (прополювання, поливу) 63 рослини конопель, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, обіг яких використовується для промислових цілей. Вказані рослини було виявлено та вилучено у ході обшуку житла.
За ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 січня 2020 року вирок місцевого суду змінено, доповнено його вступну частину вказівкою про місце роботи і посаду обвинуваченого ОСОБА_1 : заступник директора із селекційної роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Південно-український науково-дослідний інститут генетики та селекції імені І.В. Мічуріна", а резолютивну частину вироку викладено у такій редакції:
ОСОБА_1 призначити покарання: за частиною 2 статті 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за частиною 2 статті 310 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі частини 4 статті 70 КК призначити ОСОБА_1 покарання шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 січня 2018 року у виді позбавлення волі на строк 4 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 цього Кодексу.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та доповнення до неї і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із судовим рішенням з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок м`якості, а тому просить його скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог стверджує, що апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, зокрема стосовно доводів про безпідставне застосування місцевим судом положень частини 4 статті 70 КК, у резолютивній частині ухвали визначив ОСОБА_1 остаточне покарання, повторно застосувавши вищевикладені правила складання покарань.
Крім того, на переконання скаржника, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд своїх висновків не обґрунтував та не врахував того, що ОСОБА_1 вже було притягнуто до кримінальної відповідальності за злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, і що він негативно характеризується, а тому застосування приписів статті 75 КК не сприятиме його перевихованню та запобіганню вчиненню нових злочинів.
З огляду на викладене ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), є необґрунтованою та невмотивованою.
У доповненні до касаційної скарги прокурор Каражеляска А.В., посилаючись на технічні носії інформації зафіксованого судового засідання суду апеляційної інстанції, зазначив, що судом оголошено рішення, яке текстуально не збігається з його друкованим варіантом, що також є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Єременко М. В. підтримав касаційну скаргу частково. Вважає, що апеляційним судом безпідставно застосована до засудженого стаття 75 КК. Щодо доводів, зазначених у доповненнях до касаційної скарги, прокурор не убачає істотних порушень кримінального процесуального закону. Стаття 70 КК, на його думку, судом застосована вірно.
Засуджений та захисник заперечили проти задоволення касаційної скарги. Вважають рішення апеляційного суду законним та обґрунтованим.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів та правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 310 КК у поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї не оспорюються.