,
Постанова
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 2-528/11
провадження № 61-44016св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог Франківська районна адміністрація Львівської міської ради та Львівська міська рада, про визнання права власності на правах спільної сумісної власності на двоповерховий будинок АДРЕСА_1, що зазначений у проекті "НДІ проектреконструкції" Держбуду України, під літерою "Б - 2".
Позов мотивований тим, що на підставі рішення виконкому Залізничної ради депутатів трудящих м. Львова № 16 від 04 вересня 1959 року, ОСОБА_1 для індивідуальної забудови, згідно проекту затвердженого головним архітектором м. Львова передано земельну ділянку площею 600 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
У 1964 році ОСОБА_1 закінчив будівництво та ввів його в експлуатацію. Відповідно до рішення № 1844 від 02 жовтня 1964 року виконкому Залізничної ради депутатів трудящих м. Львова, ОСОБА_1, зареєстрував у Львівському бюро технічної Інвентаризації фактично здійснене будівництво житлового будинку АДРЕСА_2, площею 77,4 кв. м. та отримав свідоцтво на право власності.
14 березня 1967 року ОСОБА_1, як власник житлового будинку, відповідно до договору про відведення у безстрокове користування земельної ділянки посвідченого п`ятою Львівською нотаріальною конторою 14 жовтня 1959 року за реєстровим № 6972 та реєстраційного посвідчення № 7248, виданого 10 жовтня 1964 року міжміським бюро технічної інвентаризації при Львівському обласному відділі комунального господарства, подарував своїй сестрі ОСОБА_5 одну третю ідеальної частини житлового будинку по АДРЕСА_2, загальна площа якого на той час становила 81,9 кв. м.
15 лютого 1979 року на підставі договору дарування за реєстровим № 7248 з належних йому, як дарителю, 7/10 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 подарував своїй сестрі ОСОБА_6, 4/10 частини житлового будинку, житлова площа якого, на той час становила 117,7 кв. м з відповідною частиною господарських прибудов, що розміщені на земельній ділянці площею 600 кв. м, яка належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок виданого виконкомом Радянської райради народних депутатів м. Львова 18 січня 1979 року, зареєстрованого у Львівському міжміському Бюро техінвентаризації 18 січня 1979 року, порядок користування яким, закріплений технічним паспортом складеним 10 вересня 1999 року.
Оскільки їх сім`я збільшувалась, у 1995 році за згодою сусідів та співвласників- відповідачів будинку, які на той час не заперечували проти будівництва, вони реконструювали літню кухню і гараж під новий двоповерховий житловий будинок площею 5.40 на 8,97 м. та 2,60 на 6,60 м., що знаходиться на плані земельної ділянки під літерою "Б-2", де на даний час мешкає сім`я ОСОБА_2 .
Будівництво двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2, що позначений на поверхневому плані під літерою "Б-2" було здійснено у 1999 році, тобто протягом цього часу, жодних претензій зі сторони відповідачів до них не було.
У 2000 році на замовлення ОСОБА_2 Львівським філіалом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ проектреконструкція" відповідно до норм, правил, інструкцій та державних стандартів, на підставі технічного паспорта на житловий будинок та обмірних креслень, а також постанови Франківської районної адміністрації про здійснення самочинного будівництва, було розроблено проект архітектурно-будівельної частини самовільно збудованого будинку по АДРЕСА_2, який згідно вказівки даної установи, підлягав розгляду та погодженню на МВК Франківської районної адміністрації Львівської міської ради і затвердженню у встановленому порядку, оскільки відповідав всім нормам та стандартам ДБН.
З листів Франківського районного відділу ГУМНС України у Львівській області від 25 вересня 2007 року та головного державного санітарного лікаря Франківського району м. Львова від 27 вересня 2007 року, надісланих на їх адресу, вбачається, що проект впорядкування визнано таким, що можливий для погодження на міжвідомчій комісії.
З листа Управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради від 20 листопада 2007 року, вбачається, що питання може бути розглянуто в Франківській районній адміністрації ЛМР за умови узгодження з суміжними власниками будинковолодінь та співвласниками будинку по АДРЕСА_2 . Жодних зауважень чи заперечень зі сторони управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради, щодо невідповідності наданого проекту реконструкції житлового будинку, АДРЕСА_2 не має. Єдине, що вимагалось, це згода співвласників будинку та згода власників будинковолодінь АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, яка на той час власниками суміжних будинків була надана.
З метою узаконення будівництва житлового будинку ними було виконано всі приписи та вказівки міжвідомчої комісії щодо надання проектних пропозицій, дозволів відповідних інстанцій та власників межуючих будинковолодінь.
Вважають що протягом тридцяти років у них зі співвласниками будинку склався порядок користування прибудинковою територією, однак коли постало питання у 2008 році реального розподілу часток будинковолодіння та виділення їх в натурі, відповідачі з амбіційних міркувань відмовились надати свою згоду на узаконення спірної прибудови, до якої як на початку, так і наприкінці будівництва, претензій не мали. Крім того, його сестра ОСОБА_3 також здійснила самовільне будівництво житлового будинку на місці літньої кухні, і також просить визнати за нею право власності, про що свідчить інший позов, який розглядається судом.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, що на поверховому плані, складеному "НДІ проектреконструкції" Держбуду України, значиться під літерою "Б - 2".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що проведене позивачами будівництво (реконструкція) житлового будинку, позначеного літерою "Б-2", по АДРЕСА_1 відповідає будівельно - технічним нормам та правилам експлуатації будинку, санітарно - технічним та протипожежним нормам, нормам ДБН, не порушує права двох інших співвласників житлового будинку, і такий збудовано на земельній ділянці, яка надавалася під індивідуальне житлове будівництво.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_8 задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження належності частини цього житлового будинку ОСОБА_2, чи належності їй частини земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2 . Колегія суддів погодилась з доводами апеляційних скарг про те, що визнання за ОСОБА_2 права власності на самочинно збудований житловий будинок за таких обставин є порушенням прав відповідачів, які є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 та законними користувачами земельної ділянки, на якій розташований цей житловий будинок, а також самочинно збудований на цій же земельній ділянці житловий будинок. Суд першої інстанції не дослідив та не з`ясував правомірність будівництва ОСОБА_2 житлового будинку на земельній ділянці, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2, що на праві спільної часткової власності належить трьом співвласникам в різних частках, і такий взагалі їй не належить. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовними вимогами про визнання саме за ними права спільної сумісної власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно - будинок АДРЕСА_1, що на поверховому плані, складеному "НДІ Проектреконструкція" Держбуду України, що значиться під літерою "Б - 2", визнання права власності лише за ОСОБА_1, з врахуванням положень статті 13 ЦПК України, суперечитиме принципу диспозитивності, оскільки ОСОБА_1 з позовними вимогами про визнання права особистої (приватної) власності на самочинно збудований (реконструйований) житловий будинок АДРЕСА_1, що на поверховому плані, складеному "НДІ Проектреконструкція" Держбуду України, що значиться під літерою "Б - 2", лише за ним, не звертався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали касаційну скаргу, у якій просять скасувати постанову апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року, та залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2016 року, чи направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскарженою постановою суд всупереч частини четвертої статті 368 ЦК України заперечив право ОСОБА_2 на набуття права спільної сумісної власності з батьком на новозбудований спірний будинок, що є неприпустимим у довільному трактуванні статті 376 ЦК України. Те, що ОСОБА_2 є членом сім`ї першого позивача підтверджується довідкою Комунального підприємства "Сонячне". А тому, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 не може бути співвласником предмету спору є надуманими, як і надуманим є те, що висновки санстанції, пожежного нагляду та архітектури від 2007 року втратили свою силу, оскільки позовні вимоги розглядаються з 2010 року
Аргументи учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи надав правильну неупереджену оцінку тим доказам, які були досліджені і відповідно до них відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки листи відповідних служб десятирічної давності не містять належної інформації на час ухвалення рішення суду, а у висновку експертизи технічного обстеження будинку немає відповіді, що самочинне будівництво відповідає архітектурно-будівельним санітарним, протипожежним нормам і стандартам. Що стосується визнання права власності на самовільно збудований будинок за ОСОБА_2, то вона не є співвласником та законним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Що стосується ОСОБА_1, то він не є забудовником самовільного будинку, а співвласником законного будинку. Суд першої інстанції фактично визнав, що ОСОБА_1 належить два будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що неправомірно. Ніякого поділу на квартири № 1 , 2, чи 3 не було. Присвоєння окремого номера самовільно збудованому будинку немає.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заперечення на відзив на касаційну скаргу, в якому просять касаційну скаргу задовольнити, доводи ОСОБА_4 відхилити. Доводи ОСОБА_4 про те, що зазначені частини земельних ділянок перебувають в тому числі у її спільному користуванні спростовані інвентарною справою по будинковолодінню. На місці літніх кухонь на даний час з 1999 року є споруджений позивачами житловий будинок під літерою Б-2, а ОСОБА_8 кілька років тому спорудив житловий будинок під літерою "Г", що зазначено на плані земельної ділянки будинковолодіння по АДРЕСА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.