Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 755/15414/15-ц
провадження № 61-8847св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у справі та звернулася із апеляційною та касаційною скаргами, - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення боргу за договором позики у розмірі 841 978, 00 грн.
ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фінансова інвестиція" (далі - ТОВ "ФІ"), Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал Груп" (далі - ТОВ "ІККГ"), Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал" (далі - ТОВ "ІКК"), Товаристві з обмеженою відповідальністю "Інвест Кредит Капітал Брок"
(далі - ТОВ "ІККБ"), та накладення арешту на земельні ділянки, які знаходяться на території сільської ради Пилипівка Фастівського району та у с. Зазим`є Броварського району, які належать ОСОБА_2 .
Позивач обґрунтовувала заяву тим, що відповідач може розпорядитись спірним майном, відчужити його на користь третіх осіб, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Суд наклав арешт в межах позовних вимог - 841 978, 00 грн на: земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, сільська рада Пилипівка, кадастровий номер 3224985400:02:001:0005, загальною площею 3, 2599 га, яка належить ОСОБА_2 ; земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221282801:02:006:0016, загальною площею 0, 1200 га, яка належить ОСОБА_2 ; земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221282801:02:006:0038, загальною площею 0, 1200 га, яка належить ОСОБА_2 . У задоволенні заяви в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_2 відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, керувався тим, що предметом спору є стягнення боргу за договором позики, розмір позовних вимог є суттєвим, а тому з метою подальшого забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позову необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки, які належать відповідачу згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 лютого 2019 року в частині накладення арешту на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221282801:02:006:0016, загальною площею 0, 1200 га, скасовано та постановлено у цій частині нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи ухвалу суду, керувався тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно згідно з інформаційною довідкою від 14 лютого 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221282801:02:006:0016 відчужена на користь ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 18 вересня 2018 року. Відтак на момент постановлення ухвали Дніпровським районним судом міста Києва від 14 лютого 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221282801:02:006:0016 не належала ОСОБА_2 . Під час розгляду справи заяви про забезпечення позову районний суд не перевірив зазначеної обставини, чим допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення заяви про забезпечення позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, сільська рада Пилипівка, кадастровий номер 3224985400:02:001:0005, загальною площею 3, 2599 га, суд апеляційної інстанції не врахував, що накладення арешту порушуватиме права відповідача, оскільки він не зможе передати спірну земельну ділянку в оренду. Крім того, суд не врахував, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221282801:02:006:0038, загальною площею 0, 1200 га, перебуває в іпотеці третіх осіб, що порушує їхні права та інтереси, а тому накладення арешту на зазначену земельну ділянку є незаконним. Крім того, заяву про забезпечення позову подано представником позивача ОСОБА_7, у якого не було відповідних повноважень на представлення її інтересів. Також зазначив про незаконність ухвали, оскільки суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_3 .
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у травні 2019 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221282801:02:006:0038, загальною площею 0, 1200 га, ухвалити нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову у цій частині.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд не врахував, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221282801:02:006:0038, загальною площею 0, 1200 га, перебуває в іпотеці ОСОБА_3, що порушує його права та інтереси. Забезпечивши позов у наведеній частині, суд не врахував вимоги щодо черговості задоволення вимог кредиторів за рахунок майна, що є предметом іпотеки, фактично змінив встановлену законом черговість, а тому накладення арешту на зазначену земельну ділянку є незаконним.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач надала відзив на касаційні скарги, у якому зазначила про їхню безпідставність та необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції копії матеріалів справи, необхідних для розгляду касаційної скарги.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом
№ 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.