Постанова
Іменем України
02 листопада 2020 року
місто Київ
справа № 336/3551/18-ц
провадження № 61-1693св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування.
Вимоги обґрунтовувалися тим, що 04 серпня 2006 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2015 року розірвано. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через те, що між нею та ОСОБА_2 існують неприязні відносини та те, що їхній син ОСОБА_3 не бажає зустрічатися з батьком, він звернувся до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району із заявою про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 .
Розпорядженням голови районної адміністрації від 11 листопада 2014 року № 591 визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх синів, а саме побачення з ОСОБА_3 перша та третя субота, друга та четверта неділя місця протягом чотирьох годин на день, за попередньою домовленістю з їхньою матір`ю, з правом відвідування місця проживання батька, культурних та розважальних закладів. Також відповідно до заяви ОСОБА_2 він від спілкування з молодшим сином ОСОБА_4 до досягнення ним трирічного віку взагалі відмовився.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про встановлення порядку спілкування та участі у вихованні дитини, задоволено частково. Визначено спосіб спілкування ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_2 із правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень; час для спільного відпочинку ОСОБА_2 із неповнолітнім ОСОБА_3, а саме: протягом двадцяти календарних днів у період із 01 червня до 30 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_1 . Рішення суду набрало законної сили 16 листопада 2015 року.
Стверджувала, що ОСОБА_3 дуже страждає під час зустрічей з батьком та внаслідок протиправної поведінки батька стосовно дитини вона відчуває моральний біль під час їхніх зустрічей; у дитини вже виникли хвороби нервової системи. Заявник зазначила, що таке спілкування перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Вона зверталася зі скаргами до Служби (Управління) у справах дітей відділу по Шевченківському району щодо протиправної поведінки батька стосовно дитини, створення батьком завідомо спровокованих конфліктних ситуацій під час відвідування дитини, проте відповідно до відповіді про розгляд звернення від 21 липня 2016 року № 01.07./Д-134 їй рекомендовано звернутися до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
Також, протягом останнього часу спільного проживання її колишній чоловік ОСОБА_2 систематично вчиняв домашнє насильство: морально принижував, ображав її та ОСОБА_3, застосовував до неї та до дитини фізичне, моральне та економічне насильство, залучав свого батька, який жив поруч, для застосування морального тиску на заявника. ОСОБА_2 поводить себе агресивно, постійно погрожує їй, застосовує моральне приниження, фізичне насильство, а також насильство шляхом погроз, застосовуючи телефонний зв`язок. Від протиправних дій ОСОБА_2 морально страждають сини, особливо син ОСОБА_3, до якого ОСОБА_2 застосовував фізичне насилля. ОСОБА_2 агресивно поводиться у навчальному закладі, де навчаються сини, зриває учбовий процес, вчиняючи моральне насилля над дітьми.
Заявниця просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_2, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, заборонивши перебувати у місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами: ОСОБА_1 та малолітніми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонивши наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами; заборонивши вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами, або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Стислий виклад заперечень заінтересованих осіб
ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечував, оскільки надані заявницею докази не можуть бути підтвердженням його впливу на психічний стан дитини ОСОБА_3, а видача обмежувального припису буде не на користь дитини.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов`язки, а саме: заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами ОСОБА_1 та малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалими особами ОСОБА_1 та малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалими особами: ОСОБА_1 та малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4, або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Строк дії обмежувального припису встановлено на шість місяців.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що згідно із довідкою, виданою Шевченківським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, 08 серпня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України, за фактом завдання ОСОБА_2 малолітньому сину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, тілесних ушкоджень, що підтверджується листом Запорізької місцевої прокуратури від 10 листопада 2016 року. Систематичність вчинення тиску стосовно заявниці та членів сім`ї, включаючи малолітніх дітей, підтверджується листами Запорізької місцевої прокуратури та Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, за змістом яких заявниця в своїх інтересах та в інтересах дітей постійно звертається із заявами про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень. За фактом звернень стосовно ОСОБА_2 зареєстровано 37 заяв. Висновками спеціалістів-психологів підтверджується, що ОСОБА_3 є дитиною, яка страждає від психологічного насильства, сприймає батька, як людину, яка загрожує благополуччю матері та безпосередньо самої дитини, знаходячись поряд з батьком, він не може відчувати себе у безпеці. ОСОБА_3 опирається на власний досвід спілкування з батьком, який не в змозі диференціювати потреби дитини, поєднує їх з власними потребами, холодно та відсторонено ставиться до дитини, відносини з яким не є надійними.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2018 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовлено.
Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що судом не було належним чином оцінено ризики, які мають місце у відносинах сторін, та не зазначено, в чому проявлялося домашнє насильство, як дії заявника узгоджуються з наявними судовими рішення про встановлення порядку спілкування батька з дітьми. Так, лише 24 травня 2018 року Шевченківським райсудом м. Запоріжжя перевірялися доводи заявника щодо поведінки ОСОБА_2 під час розгляду справи про відстрочку виконання судового рішення про встановлення способу участі ОСОБА_2 у вихованні дітей. Відмовляючи у наданні відстрочки виконання судового рішення, суд зазначив, що будь-яких підстав, які утруднювали б виконання рішення про встановлення спілкування батька з дітьми, не встановлено. З огляду на викладене, враховуючи відсутність встановлених фактів домашнього насильства стосовно заявника та неповнолітніх дітей, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги про встановлення обмежувального припису є необґрунтованими. Докази вчинення домашнього насильства заявник не надала. Факти звернення до правоохоронних органів та проведення профілактичної роботи за висновками суду апеляційної інстанції не підтверджують вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, які свідчили б про наявність підстав застосування Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та встановлення обмежувального припису.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції взагалі не взяв до уваги, що у справі наявні висновки психологів, не врахував думку представника органу опіки та піклування, численні звернення до поліції щодо протиправних дій ОСОБА_2 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
04 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, якийрозірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2015 року.
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок неприязних стосунків сторін та неможливості узгодження участі батька у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3, розпорядженням голови районної адміністрації від 11 листопада 2014 року № 591 визначено спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітніх синів, а саме: побачення з ОСОБА_3 : перша та третя субота, друга та четверта неділя місця протягом чотирьох годин на день, за попередньою домовленістю з їх матір`ю, правом відвідування місця проживання батька, культурних та розважальних закладів, також відповідно до заяви ОСОБА_2, останній від спілкування з молодшим сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення останнім трирічного віку взагалі відмовився.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про встановлення порядку спілкування та участі у вихованні дитини задоволено частково. Визначено спосіб спілкування ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 : кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місця з 10 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. за місцем проживання ОСОБА_2 із правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень; час для спільного відпочинку ОСОБА_2 із неповнолітнім ОСОБА_3, а саме: протягом двадцяти календарних днів у період із 01 червня до 30 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_1 .