Постанова
Іменем України
03 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 526/86/19
провадження № 61-1702св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Гадяцька міська рада,
треті особи: Відділ у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2019 року у складі судді Киричка С. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамов П. С., Бондаревська С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Гадяцької міської ради, треті особи: Відділ у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
Позовна заява мотивована тим, що 10 березня 2017 року вона придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, відповідно до чого стала її власником. В даному будинку всього знаходиться чотири квартири. Земельна ділянка відноситься до фонду міської ради та знаходиться в загальному користуванні. На прибудинковій території знаходяться господарські споруди, якими користуються власники квартир. Власником квартири № 4 у вказаному будинку є ОСОБА_2, який приватизував частину земельної ділянки розміром 0,0313 га. В даній квартирі проживає донька відповідача зі своїм співмешканцем, з яким у неї виникають конфлікти з приводу користування земельною ділянкою. 11 жовтня 2018 року за її заявою було проведено обстеження прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 комісією Гадяцької міської ради з метою встановлення меж приватизованої земельної ділянки до квартири № 4 . В зв`язку з відмовою мешканців даної квартири надавати документи, встановити межі не вдалося. Згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ПЛ № 023633, виданого на ім`я ОСОБА_2, цільовим призначенням приватизованої земельної ділянки розміром 0,0313 га є будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
Оскільки, житловий будинок АДРЕСА_1 являється багатоквартирним, а не приватним житловим будинком, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним держаний акт серії ІV-ПЛ № 023633, виданий 25 листопада 2003 року Гадяцькою міською радою на ім`я ОСОБА_2 про набуття ним права приватної власності на землю площею 0,313 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,0313 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, серія ІV-ПЛ № 023633, виданий на ім`я ОСОБА_2 та зареєстрований 25 лютого 2003 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 1585 Гадяцькою міською радою народних депутатів.
Судові рішення мотивовані тим, що державний акт на право приватної власності на землю від 25 листопада 2013 року, видано з порушенням земельного законодавства, а саме норми статті 42 ЗК України, що є підставою для визнання його недійсним. Крім того, будинок АДРЕСА_1 за технічною характеристикою належить до багатоквартирних, а тому квартири такого будинку не можуть мати окремі прибудинкові території, оскільки мають задовольняти інтереси всіх мешканців цього будинку. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції в резолютивній частині свого рішення допустив помилку вказавши, що державний акт на право приватної власності на землю виданий та зареєстрований 25 лютого 2013 року, замість 25 листопада 2013 року.
Разом з тим, всі квартири у житловому будинку АДРЕСА_1 є приватною власністю, а тому будинок є приватним, а не комунальним. На балансі комунальної організації вказаний будинок не знаходиться. Статус даного будинку як багатоквартирного ніхто не визначав. Крім того, земельна ділянка, що прилягає до будинку не була закріплена Гадяцькою міською радою як прибудинкова. Також, позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а не співвласником зазначеного будинку.
На вказані обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули та дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Крім того, позивач пропустила позовну давність, оскільки державний акт на право власності на землю був виданий 25 листопада 2003 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу з Гадяцького районного суду Полтавської області.
Справа до Верховного Суду надійшла у лютому 2020 року,
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що рішення Гадяцької міської ради від 14 жовтня 2013 року є незаконним. ОСОБА_2 порушив порядок приватизації земельної ділянки, що належала фонду міської ради, що в подальшому призвело до порушення прав позивача, як власника квартири АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, яка обґрунтована тим, що всі сусіди вказаного будинку були згодні та підписали акт про погодження на приватизацію земельної ділянки. Обставини на які посилається ОСОБА_1 у своєму відзиві є надуманими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Заєць Н. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 408 (а.с.15-16).
05 жовтня 2017 року на замовлення ОСОБА_1 проведено технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_1, технічні характеристики об`єкта нерухомості викладені в технічному паспорті (а.с.12-13).
На підставі договору купівлі-продажу від 11 листопада 2000 року серії АВІ № 163140, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького районного нотаріального округу Солодовник Н. С. та зареєстрованого в реєстрі за № 1413, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 . (а.с.47).
Рішенням 11 сесії 4 скликання Гадяцької міської ради від 14 жовтня 2003 року ОСОБА_2, на підставі його заяви, передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, площею 0,0313 га по АДРЕСА_1 ; рекомендовано виготовити державний акт на право власності на землю та використовувати її за призначенням (а.с.48).
Згідно державного акта на право власності на землю серії ІV-ПЛ № 023633 від 25 листопада 2003 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,313 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.8).
03 серпня 2011 року ОСОБА_2 розпорядився належним йому майном та подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4, що підтверджується договором дарування (а.с.93-94).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.